И-225 (5А) - швидкісний висотний винищувач з двигуном АМ-42ФБ і турбокомпресором ТК-300Б розробки ОКБ-300. На початку 1944 р. ОКБ-155 в ініціативному порядку провело модифікацію винищувача И-220 №02 під дослідний мотор АМ-42Б з турбокомпресором ТК-300Б.

Ar.64 - палубний одномісний винищувач-біплан, розроблений німецькою фірмою Arado. Винищувачі SD II і SD III, спроектовані інженером Вальтером Ретхелем, стали основою для літака Ar 64, що спочатку призначався для заміни винищувачів Fokker D XIII.

И-222 (3А) - висотний винищувач-перехоплювач з гермокабіною, двигуном АМ-39Б і двома турбокомпресорами ТК-2Б розробки ЦИАМ. В цілях забезпечення якнайкращих умов для льотчика при виконанні бойових польотів на максимальній висоті, відповідно до затвердженого НКАП плану робіт на 1943 р.

Олександр Васильович Сільванський (1915-1978) після закінчення МАІ встиг попрацювати на двох заводах. Спершу технологом, потім інженером у відділі постачання. Зумівши отримати замовлення винищувач И-220 з мотором М-88, він вдало настигнув до назрілої широкої кампанії по оновленню винищувального парку країни після ряду невдач радянської авіації на фронтах громадянської війни в Іспанії.

Будувалися спочатку дві машини, обидві під позначенням И-207, утвореному з номера заводу-виготівника. Перша, оснащена двигуном М-62, називалася «Виріб 7» №1 (И-207/1), друга, з двигуном М-63 - «Виріб 7» №2 (И-207/2). Обидва літаки мали неприбиране шасі, від першого дослідного екземпляра відрізнялися довшим фюзеляжем, нерухомим козирком кабіни пілота і безліччю конструктивних поліпшень.

Напередодні Другої світової війни в Радянському Союзі різними ОКБ проектувалося близько двадцяти типів одномоторних винищувачів. Були серед цих розробок і біплани. Найбільш відомі И-207 Боровкова і Флорова, винищувач з крилами, що складаються, «ІС» Шевченко, багатоцільовий ОКО-4 Таїрова. Продовжував в цей період розробку маневрених біпланів і Микола Полікарпов.

Перший варіант И-185 спроектували під мотор М-90, потужністю 1750 к.с. (доведеною в 1942 р. до 2080 к.с.), створений в Запорізькому КБ, яким керували А.С. Назаров, С.К. Таманській, а з кінця 1940 р.- Е.В. Урмін.

В кінці 1937 р. Полікарпов розробив попередній проект нового винищувача И-165-11 з М-88, а в березні 1938 р. на його основі підготував перший варіант ескізного проекту И-180.

У проекті И-153 Полікарпов по колишньому наполягає на використанні кільця Тауненда з окремими вихлопними патрубками замість широкого "наковського" капота. Він і тут пропонує компромісне рішення, щось середнє - розширене кільце Тауненда, що віддалено нагадує і такий модний у той час капот типу NACA. За задумом, на реалізацію проекту потрібне 5-6 місяців, а у разі прискорення робіт всього біля трьох місяців.

В кінці 1942 року зробив перший політ дослідний винищувач, створений конструкторським колективом, очолюваним Д.Л.Томашевичем. Від серійних машин цього періоду літак, що отримав позначення «110», відрізнявся, перш за все, своїм двигуном і високою технологічністю конструкції.