76-мм зенітна гармата зр. 1938 р. є результатом проведеної в 1938 р. модернізації першої радянською 76-мм зенітної гармати зр. 1931 р. Гармата зр. 1931 р. була цілком сучасним знаряддям з хорошими балістичними характеристиками.

37-мм автоматична зенітна гармата зр. 1939 року розроблена конструкторами І.А.Ляміним і Л.В.Люльевим під керівництвом головного конструктора заводу ім. М.І.Калініна М.Н.Логінова. Разом з 85-мм зенітною гарматою зр. 1939 року, ця гармата в роки війни була основним засобом Червоної Армії для прикриття військ від низьколетячих і пікіруючих літаків супротивника.

25-мм зенітна гармата 72-К була створена в 1940 році. Роботи по розробці гармати проходили в конструкторському б юро під керівництвом М. Н. Логінова. У роки Другої Світової війни 25-мм автоматична зенітна гармата широко використовувалася частинами Червоної Армії для боротьби з літаками на відстанях до 2400 м і на висотах до 2000 м. У разі потреби з неї можна було стріляти і по легких танках і бронемашинах.

До 22 червня 1941 р. у складі Військово-морського Флоту СРСР були 332 батареї берегової артилерії з 1224 знарядь калібру 145— 356 мм. До цього числа входила значна кількість батарей, озброєних гарматами калібром 180 — 356 мм, встановленими на залізничних транспортерах.

Гаубиця розроблялася конструкторською групою під керівництвом І.І. Іванова паралельно з розробкою 210-мм гармати і також на підставі конструкторської документації фірми «Шкода».

Мортира створена колективом конструкторів під керівництвом І.І. Іванова. Вона призначалася для руйнування особливо міцних залізобетонних оборонних споруд.

Початок розробки цієї гармати відноситься до 1938 р., коли конструкторській групі під керівництвом І.І. Іванова було доручено розробити проект 210-мм гармати на базі конструкторської документації, купленої у чехословацької фірми «Шкода».

Розробка знаряддя була почата конструкторським бюро АртКома ГАУ в 1927 р. відповідно до рішення Реввоєнради СРСР про переозброєння артилерії великої і особливої потужності на нову вітчизняну матеріальну частину. Спочатку роботу з її створення очолював конструктор Ф.Ф. Лендер, а після його смерті до роботи були підключені конструктори серійних заводів.

Після переходу Червоної Армії до наступальних бойових дій виникла потреба в могутньому, але відносно легкому і маневреному знарядді, здатному ефективно знищувати довготривалі оборонні споруди супротивника. Знаряддям, що оптимально задовольняє цим вимогам, є гаубиця калібром 152 мм.

Відповідно до Системи артилерійського озброєння на 1933-1937 рр. передбачалося створити і прийняти на озброєння корпусних артполків нову 152-мм гаубицю з дальністю стрільби 14-15 км.