Гаубиця перебувала на озброєнні російської армії, і в роки першої світової війни використовувалася для руйнування міцних споруд, бліндажів і окопів супротивника. При створенні в 1923 р. в Червоній Армії корпусної артилерії на її озброєння була прийнята і 152-мм гаубиця зр. 190

Гаубиця-гармата МЛ-20 створена в 1936 році групою конструкторів під керівництвом Ф.Ф. Петрова на артилерійському заводі в Мотовілісі. Ця гаубиця-гармата розроблялася в ініціативному порядку паралельно з гаубицею-гарматою МЛ-15, на розробку якої у заводу було завдання ГАУ.

Після завершення Громадянської війни на озброєнні Червоної Армії була лише незначна кількість знарядь великої і особливої потужності в основному іноземного виробництва. Знаряддя ці технічно і морально застаріли, можливості підтримки їх в боєздатному стані були вельми обмежені.

Створенню цієї гаубиці передувала відносно тривала дискусія про те, яким повинен бути калібр нової гаубиці, призначеної для озброєння дивізійних артполків і частин РГК Червоної Армії. Деякі військові фахівці виступали за створення 105-мм гаубиці як легшою і мобільнішою

У початковий період Великої Вітчизняної війни гаубиці 122-мм зр. 1909/37 і 1910/37 рр. перебували на озброєнні деяких артилерійських полків Червоної Армії. Гаубиці були створені з урахуванням досвіду російсько-японської війни і були кращими польовими гаубицями свого часу.

Перший варіант цієї гармати під позначенням «122-мм корпусна гармата зр. 1931 р. (А-19)» був розроблений відповідно до Системи артилерійського озброєння на 1929-1932 рр. групою конструкторів Всесоюзного гарматного-арсенального об'єднання під керівництвом С.П. Шукалова.

Гармата була розроблена в 1938 році конструкторським бюро під керівництвом Ф.Ф. Петрова. Ухваленню гармати на озброєння і освоєнню її у виробництві передувала вельми гостра дискусія, викликана пропозицією начальника ГАУ маршала Г.І. Кулика зняти з виробництва протитанкові і дивізійні гармати калібру 45 і 76 мм і замість них почати випуск 107-міліметрових гармат.

107-мм польова важка гармата зр. 1910 р. спочатку виготовлялася для російської армії на заводах фірми «Шнейдер» у Франції. Гармата використовувалася в битвах Першої Світової і Громадянської воєн.

Польова гармата БС-3, прийнята на озброєння Червоної Армії в травні 1944 року, використовувалася в основному як потужне протитанкове знаряддя. Зокрема, за допомогою гармат БС-3 був зупинений прорив німецьких танків біля озера Балатон в березні 1945 року.

Гармата призначена для безпосередньої підтримки і супроводу піхоти. Вона була розроблена в 1943 році конструкторами артилерійського заводу в Мотовіліхе під керівництвом М.Ю. Цирульникова.