76-мм зенітна гармата зр. 1938 р. є результатом проведеної в 1938 р. модернізації першої радянською 76-мм зенітної гармати зр. 1931 р. Гармата зр. 1931 р. була цілком сучасним знаряддям з хорошими балістичними характеристиками. Її лафет з чотирма відкидними станинами забезпечував круговий обстріл, причому при вазі снаряда 6,5 кг вертикальна дальність стрільби складала 9 км. Істотним недоліком гармати було те, що переклад її з похідного положення в бойове займав відносно багато часу (більше 5 хвилин) і був досить трудомісткою операцією.В цілях спрощення і прискорення перекладу гармати з похідного в бойове положення і назад, а також підвищення маневреності зенітних гармат замість двоколісної платформи для 76-мм зенітної гармати була розроблена чотириколісна платформа ЗУ-8, на яку і була накладена частина 76-мм зенітної гармати. Створене таким чином зенітне знаряддя отримало назву «76-мм зенітна гармата зр.1938 р.» і змінило у виробництві гармату зр. 1931 р. Конструкція гармати складається з наступних основних частин: ствола із затвором, люльки з пристроями противідкотів, вертлюга з механізмами наведення, врівноважуючим механізмом, прицільними пристосуваннями і щитовим прикриттям, а також з тумби і платформи з переднім і заднім ходом. Ствол із затвором і люлька з пристроями противідкотів складають частину знаряддя, що коливається. Частина, що коливається, разом з вертлюгом і зібраними на нім механізмами складають частину знаряддя, що обертається. До нерухомих частин відносяться тумба і платформа з переднім і заднім ходами. 76-мм зенітна гармата зр. 1938 р. є напівавтоматичною гарматою, оскільки відкриття затвора, екстракціонуваня стріляних гільз і закривання затвора під час стрільби проводяться автоматично, а подача патронів в патронник і постріл проводяться вручну. Наявність механізмів напівавтоматики забезпечує високу бойову скорострільність гармати — до 20 пострілів в хвилину. Підйомний механізм дозволяє вести вогонь в діапазоні кутів вертикального наведення від -3° до 82° . У горизонтальній площині стрільба може вестися в будь-якому напрямі. Стрільба з гармати велася унітарними пострілами осколковими і бронебійними снарядами вагою відповідно 6,61 і 6,5 кг Вертикальна досяжність осколкових снарядів, якими вівся вогонь по літаках, складала 9250 м. Бронебійні снаряди використовувалися для стрільби по броньованих цілях. При початковій швидкості бронебійного снаряда 816 м/с він на дальності 500 м пробивав броню завтовшки 78 мм, а на дальності 1000 м — 68 мм. Дальність прямого пострілу складала 975 м. Прицільні пристосування гармати дозволяли вести вогонь по повітряних цілях як з використанням приладу управління артилерійським зенітним вогнем (ПУАЗО), так і без нього. Була передбачена також можливість ведення вогню по наземних цілях, у тому числі і прямим наведенням. Для визначення поточних координат, по яких в ПУАЗО вироблялася дана стрільба (балістичні координати), у кожній батареї був стереоскопічний далекомір, за допомогою якого визначалися дальність, висота і кутові координати. Гармата за допомогою тумби встановлювалася на чотириколісній платформі (возу) ЗУ-8, забезпеченою переднім і заднім колісними ходами і чотирма розташованими хрестоподібно упорами, що забезпечують стійкість гармати при стрільбі при різних кутах піднесення в будь-якому напрямі. Горизонтування системи проводиться чотирма домкратами, розташованими на кінцях упорів платформи, по чотирьох рівнях, встановлених на упорах. Чотириколісна платформа володіє великою прохідністю і рухливістю. Кожне колесо платформи має незалежне підресорювання. Передні колеса платформи — поворотні, задні — неповоротні і мають гальмівний пристрій. Передній хід платформи сполучений із заднім шарнірно, що створює бічну стійкість системи на поході при русі по нерівній місцевості і збільшує живучість платформи. Кріплення відкидних упорів по-бойовому і по-похідному проводиться напіввалами, що знаходяться на кронштейнах відкидних упорів. У похідному положенні відкидні (бічні) упори відводяться до заднього ходу і кріпляться до рами. При перекладі з похідного положення в бойове система з платформою опускається тарілями домкратів на грунт.Плавне і достатньо легке опускання і підйом системи з платформою забезпечуються двома пружинними механізмами перекладу з похідного положення в бойове і назад, розташованими в рамі платформи. Передні і задні ходи в бойовому положенні пов'язані з платформою тому вони своєю вагою покращують стійкість системи при стрільбі. Завдяки застосуванню платформи ЗУ-8 час перекладу системи з похідного положення в бойове скоротився в порівнянні з 76-мм гарматою зр. 1931 р. до 1 - 1,5 хв, наявність у платформи незалежного підресорювання коліс дозволила перевозити знаряддя з швидкістю до 50 км/год замість 35 км/год. Відповідно до передвоєнних планів зенітний дивізіон кожної стрілецької дивізії Червоної Армії разом з двома чотирьохгарматними батареями 37-мм зенітних гармат повинен був мати і чотирьохгарматну батарею 76-мм зенітних гармат. Крім того, до складу кожного корпусу включався зенітний артилерійський дивізіон у складі трьох шестигарматних батарей 76-мм зенітних гармат. Всього з урахуванням зенітних артилерійських полків ППО країни і дивізіонів РГК і ВВС планувалося мати 4204 зенітних гармати калібром 76 мм. Ця програма не була реалізована перш за все із-за браку часу, а також унаслідок того, що освоєна у виробництві платформа ЗУ-8 була використана при створенні могутнішого 85-мм зенітного знаряддя зр. 1939 р. У зв'язку з недоцільністю одночасного виробництва двох зенітних знарядь середнього калібру перевага була віддана 85-мм зенітній гарматі, яка з невеликими змінами випускалася промисловістю протягом всієї Великої Вітчизняної війни.
Тактико-технічні характеристики 76-мм зенітної гармати
Вітаю Вас Гість | RSS
