Початок розробки цієї гармати відноситься до 1938 р., коли конструкторській групі під керівництвом І.І. Іванова було доручено розробити проект 210-мм гармати на базі конструкторської документації, купленої у чехословацької фірми «Шкода». У зв'язку з тим, що конструкція систем чехословацької гармати по багатьом показникам не вписувалася в технологію заводу «Барикади», на якому повинне було здійснюватися виробництво гармат, конструкторам довелося створювати гармату практично наново. Робота була завершена у виключно короткі терміни і в 1939 році гармата була прийнята на озброєння Червоної Армії під позначенням «210-мм гармата зр. 1939 р.» (Бр-17). Гармата призначалася для дії по віддалених особливо важливих тилових об'єктах супротивника і боротьби з його артилерією.Гармата мала ствол з поршневим затвором з пластичним обтюратором. Стрільба з гармати велася пострілами роздільного картузового заряджання з фугасними снарядами вагою 133 кг Найбільша дальність стрільби складала 29400м. Гармата перевозилася на механічній тязі і лише в розібраному вигляді на трьох возах: ствольною, возу для верстата і возу підстави. Корпусом кожного воза була сама частина гармати, що возилася. Допустима швидкість пересування по шосе складала 25-30 км/год. Переклад з похідного положення в бойове займав 5-6 годин.Серійний випуск гармат цього зразка з різних причин затягувався, так що до початку Великої Вітчизняної війни Червона Армія мала в своєму розпорядженні лише обмежену кількість таких знарядь.
Тактико-технічні характеристики 210-мм гаубиці Бp-17
Вітаю Вас Гість | RSS
