Розробка знаряддя була почата конструкторським бюро АртКома ГАУ в 1927 р. відповідно до рішення Реввоєнради СРСР про переозброєння артилерії великої і особливої потужності на нову вітчизняну матеріальну частину. Спочатку роботу з її створення очолював конструктор Ф.Ф. Лендер, а після його смерті до роботи були підключені конструктори серійних заводів.Після тривалих полігонних і військових випробувань в 1933 році гаубиця була прийнята на озброєння Червоної Армії під позначенням «203-мм гаубиця зр. 1931 р.». Гаубиця призначалася для руйнування особливо міцних бетонних, залізобетонних і броньових споруд, для боротьби з великокаліберною або укритою міцними спорудами артилерією супротивника і для придушення дальніх цілей. Особливістю гаубиці є лафет з гусеничним ходом. Вдала конструкція цього лафета, що забезпечувала гаубиці достатньо високу прохідність і що допускала ведення стрільби з грунту без використання спеціальних платформ, стала уніфікованою для цілого сімейства знарядь великої потужності. Використання цього уніфікованого лафета дозволило також прискорити розробку і впровадження у виробництво нових знарядь великої потужності.Для транспортування гаубиця розбиралася на дві частини: ствол, знятий з лафета і укладений на спеціальний віз, і сполучений з передком гусеничний лафет. На короткі відстані гаубицю допускалося транспортувати і в нерозібраному вигляді. (Цей спосіб транспортування іноді використовувався в ході бойових дій для висунення гаубиць для стрільби прямим наведенням по залізобетонних оборонних спорудах супротивника.) Для транспортування використовувалися гусеничні тягачі типу «Комунар», найбільша допустима швидкість пересування по шосе складала 15 км/год. До гаубиці були розроблені постріли роздільного картузового заряджання з десятьма змінними зарядами. Завдяки великому куту піднесення (до 60°) із змінним зарядом, що дає десять різних початкових швидкостей снарядів, забезпечувалася можливість вибирати оптимальні траєкторії для ураження різноманітних цілей. Стрільба з гаубиці велася бетонобійними і фугасними снарядами вагою по 100 кг кожен. Бетонобійний снаряд, що вистрілюється із швидкістю 600 м/с, пробивав бетонне перекриття товщиною до одного метра. Для полегшення заряджання гаубиці на лафеті був змонтований підйомник з ручним приводом. Як легке щитове прикриття використовувалися спинки сидінь, встановлених на лафеті по обидві сторони ствола. 203-мм гаубиця зр. 1931 р. протягом тривалого часу знаходилася у виробництві на серійних заводах. Згідно затвердженому в серпні 1939 року плану по стрілецьких дивізіях, корпусним управлінням і артполкам у складі Червоної Армії передбачалася наявність 17 полків по 36 гаубиць калібру 203 мм з чисельністю особового складу в кожному 1374 людини. З цих 17 полків 13 полків мали подвійне розгортання. Потреба в знаряддях для 17 полків (612 одиниць) покривалася повністю, для покриття потреби воєнного часу планувалося виготовити ще 571 гаубицю. Після початку Великої Вітчизняної війни озброєні 203-мм гаубицями полки були відведені в тил і вступили в бойові дії в кінці 1942 р., коли стратегічна ініціатива почала поступово переходити в руки Червоної Армії. 203-мм гаубиці зр. 1931 р. виправдала надії, що покладалися на неї. Вона успішно використовувалася як при прориві укріплених смуг, так і при штурмі фортець і у вуличних боях у великих містах.
Тактико-технічні характеристики 203-мм гаубиці Б-4
Вітаю Вас Гість | RSS
