76,2-мм полкова гармата зр. 1927 р. є першим артилерійським знаряддям, розробленим радянськими конструкторами. Гармата призначена для виконання широкого круга завдань безпосередньої підтримки і супроводу піхоти вогнем.

Для озброєння дивізіонів гірської артилерії російської армії в 1909 р. була прийнята 76,2-мм гармати системи інженера Дангліза, розробленої у Франції фірмою «Шнейдер». За наслідками попередніх проведених випробувань вона була визнана якнайкращою в порівнянні з 65-мм французькою і 68-мм австрійською гірськими гарматами.

Так звана «легка» протитанкова гармата відноситься до знарядь з конічним каналом ствола, діаметр якого в даному випадку зменшувався з 42 до 28 мм. Завдяки цьому забезпечувалося якнайповніше використання тиску порохових газів на дно снаряда, і відповідно досягалася велика початкова швидкість.

Розроблена в 1928-1930 рр. гармата Pak 35/36 на початку другої світової війни була основним протитанковим засобом піхотних дивізій вермахту. Кожен полк мав роту таких гармат (12 одиниць), крім того, у складі протитанкового дивізіону трьох рот було 36 гармат.

Для озброєння дивізіонів гірської артилерії російської армії в 1909 р. була прийнята 76,2-мм гармати системи інженера Дангліза, розробленої у Франції фірмою «Шнейдер».

Прийнята на озброєння Червоної Армії дивізійна гармата Ф-22УСВ на думку самих розробників була лише перехідною моделлю до легшої і технологічнішої дивізійної гармати з використанням унітарного патрона гармати зразка 1902/30 рр.

За наявності безперечних позитивних якостей 76,2-мм гармата Ф-22 мала багато нетехнологічних вузлів і деталей і була дуже дорога у виробництві. Це було однією з головних причин, за яких в 1938 році Головне артилерійське управління Наркомату оборони поставило питання про створення нової 76,2-мм дивізійної гармати.

Гармата була розроблена в конструкторському бюро під керівництвом В.Г. Грабіна в 30-х роках, коли серед керівників Наркомату оборони були немало прихильників ідеї створення універсальної гармати, здатної бути і протитанковою, і зенітною, і дивізійною.

На початку війни на озброєнні деяких артилерійських батарей стояли застарілі 76,2-мм гармат зр. 1902 р., що дісталися, в спадок від царської армії.

Завдання на розробку нової потужної протитанкової гармати конструкторське бюро під керівництвом В.Г.Грабіна отримало в 1940 р., незабаром після завершення радянсько-фінської війни. Завдання було сформульоване так: «Нове протитанкове знаряддя повинне бути сильніше за наші ж танки». При цьому був на увазі танк КВ-1 з бронею завтовшки 75-95 мм.