Мортира створена колективом конструкторів під керівництвом І.І. Іванова. Вона призначалася для руйнування особливо міцних залізобетонних оборонних споруд. Конструкція мортири є 280-мм ствол з поршневим затвором з пластичним обтюратором, покладений на уніфікований лафет 203-мм гаубиці зр. 1931 р. Конструкція лафета дозволяла вести вогонь з мортири з чималими кутами піднесення. Для стрільби використовувалися постріли роздільного картузового заряджання з фугасними і бетонобійними снарядами вагою 246 кг Максимальна дальність стрільби фугасним снарядом складала 10650 м, проте найбільш ефективним був навісний вогонь з мортири на відносно невеликі дальності. Як і 203-мм гаубиці, мортира транспортувалася в розібраному вигляді (ствольна і лафетна частини) на двох возах за допомогою гусеничних тягачів. Допустима швидкість руху по шосе складала 8-15 км/год. На короткі відстані мортиру можна було перевозити і в нерозібраному вигляді. Перед війною 280-мм мортири зр. 1939 р. перебували на озброєнні трьох окремих артилерійських дивізіонів РГК. Кожен дивізіон мав три двохгарматні батареї, чисельність особового складу дивізіону складала 454 людини. Досвід використання 280-мм мортири в бойових діях показав, що вона є сильною зброєю з високими тактико-технічними даними.
Тактико-технічні характеристики 280-мм мортири Бp-5