Гаубиця перебувала на озброєнні російської армії, і в роки першої світової війни використовувалася для руйнування міцних споруд, бліндажів і окопів супротивника. При створенні в 1923 р. в Червоній Армії корпусної артилерії на її озброєння була прийнята і 152-мм гаубиця зр. 1909 р. Основними частинами гаубиці є ствол із затвором, люлька з пристосуваннями противідкотів, механізми наведення — підйомний і поворотний, однобрусний коробчатий верстат з колесами, щитове прикриття і прицільні пристосування. У 1930 році була проведена модернізація гаубиці, яка в основному виразилася в збільшенні об'єму зарядної камори за рахунок розточування початку нарізу на 50 мм. У бойовий комплект гаубиці був введений снаряд далекобійної форми. Гаубиця забезпечена панорамним нормалізованим прицілом. Після модернізації знаряддю привласнено найменування «152-мм гаубиця зр. 1909/30 рр.». Конструктивні особливості гаубиці не дозволили усунути такі недоліки гаубиці, як малий кут горизонтального обстрілу (6°) і низька швидкість транспортування — до 7 км/год. Тому в передвоєнні роки велася розробка нової 152-мм гаубиці М-10, яка, з ряду причин не була запущена у валове виробництво. 152-мм гаубиця зр. 1909/30 рр. перед війною перебували на озброєнні 12 гаубичних полків РГК. У кожному з цих полків було 48 знарядь і 1361 людина особового складу. З цих 12 полків 9 полків мали подвійне розгортання, тобто на їх базі створювалися у разі мобілізації ще 9 полків. Таким чином, у військовий час планувалося мати 23 гаубичних полки, в яких повинно було бути 1104 гаубиць зр. 1909/30 рр. 152-мм гаубиці зр. 1909/30 рр. разом з тією, що була у відносно невеликій кількості 152-мм гаубицями зр. 1910/37 рр. використовувалися частинами РВГК Червоної Армії протягом всієї Великої Вітчизняної війни. Лише у другій половині 1943 р. на додаток до них у війська почали поступати нові 152-мм гаубиць зр. 1943 р. (Д-1).
Тактико-технічні характеристики 152-мм гаубиці (1909/30)
Вітаю Вас Гість | RSS
