Польова гармата БС-3, прийнята на озброєння Червоної Армії в травні 1944 року, використовувалася в основному як потужне протитанкове знаряддя. Зокрема, за допомогою гармат БС-3 був зупинений прорив німецьких танків біля озера Балатон в березні 1945 року. При створенні цієї гармати конструктори КБ під керівництвом В.Г. Грабіна широко використовували накопичений ними досвід створення польових і протитанкових гармат, а також упровадили ряд нових розробок, що набули широкого поширення в артилерійських конструкціях післявоєнного періоду. У цій гарматі вперше було застосовано торсіонне підресорювання, яке разом з гідропневматіичним врівноважуючим механізмом забезпечило легкість і компактність вузлів гармати. Лафет гармати виконаний по схемі оберненого опорного трикутника. Це дозволило понизити навантаження на станини при стрільбі на максимальних кутах повороту верхнього верстата. Таким чином, якщо в звичайних схемах лафета кожну станину необхідно розраховувати на 2/3 сили віддачі знаряддя, то по новій схемі сила, що діє на станину при будь-якому куті горизонтального наведення, не перевищує 1/2 сили віддачі. Це дозволило істотно зменшити вагу станин і знаряддя в цілому. Певний інтерес представляють і причини вибору для цього знаряддя калібру 100 мм, а не 107 мм, під який в 1940 р, вже було сконструйовано знаряддя М-60 аналогічного призначення. Річ у тому, що розроблений і такий, що випускався до війни для знаряддя М-60 постріл був роздільного заряджання і не дозволяв досягти потрібної для протитанкової гармати скорострільності. В той же час для потреб флоту промисловістю випускався 100-мм унітарний патрон, який дозволяв створити знаряддя, дульна енергія якого була б приблизно у півтора рази більше, чим у знаряддя М-60 зразка 1940 р. Завдяки наявності клинового затвора з клином, що вертикально переміщається, з напівавтоматикою, розташуванню механізмів вертикального і горизонтального наведення з одного боку знаряддя, а також застосуванню унітарних пострілів скорострільність гармати складає 8—10 пострілів в хвилину. Стрільба з гармати велася унітарними патронами з бронебійно-трасуючими снарядами і уламково-фугасними гранатами. Бронебійно-трасуючий снаряд з початковою швидкістю 895 м/с на дальності 500 м при куті зустрічі 90° пробивав броню завтовшки 160 мм. Дальність прямого пострілу складала 1080 м. Стрільба уламково-фугасними гранатами вагою 15,6 кг велася при використанні гармати як корпусне знаряддя для боротьби з артилерією супротивника і придушення дальніх цілей. Найбільша дальність стрільби уламково-фугасною гранатою складала 20650 м. Для стрільби прямим наведенням використовувався оптичний приціл ОП1-5, а для стрільби із закритих позицій — панорамний приціл С71А-5. Певну трудність при створенні гармати представляв вибір коліс для лафета. Для підвищення технологічності знарядь і зниження їх вартості КБ В.Г. Грабіна зазвичай використовувало стандартні автомобільні колеса. Для тієї, що важить в бойовому положенні 3650 кг гармати БС-3 колеса вантажних автомобілів типу ЗІС-5 не подходили, а колеса наступного типорозміру від автомобілів ЯАЗ були дуже великі. Тому на гарматі було вирішено встановити спарені колеса від ЗІС-5. Забезпечені цими колесами гармати могли транспортуватися механічною тягою з чималими швидкостями. Мобільна, така, що володіє хорошими балістичними характеристиками гармата БС-3 успішно використовувалася частинами Червоної Армії на останньому етапі війни. Гармата перебувала на озброєнні легких артилерійських бригад 3-полкового складу (сорок вісім 76-мм і двадцять 100-мм гармат), що входили до складу танкових армій. За відмінну бронепробійність, що забезпечує поразку будь-якого танка супротивника, солдати-фронтовики привласнили їй ім'я "Звіробій". До кінця Великої Вітчизняної війни промисловістю було поставлено Червоній Армії близько 400 гармат БС-3.
Тактико-технічні характеристики 100-мм пол.гармати БС-3