Завдання на розробку нової потужної протитанкової гармати конструкторське бюро під керівництвом В.Г.Грабіна отримало в 1940 р., незабаром після завершення радянсько-фінської війни. Завдання було сформульоване так: «Нове протитанкове знаряддя повинне бути сильніше за наші ж танки». При цьому був на увазі танк КВ-1 з бронею завтовшки 75-95 мм. На початку 1941 р. така модель була створена під заводським позначенням ЗІС-2. На відстані 500 м снаряд цього знаряддя пробивав броню завтовшки 100 мм. У травні 1941 р.була завершена розробка технології його виготовлення, а прийняте на озброєння Червоної Армії знаряддя було поставлене на валове виробництво одночасно на трьох артилерійських заводах. До кінця 1941 р. було випущено 371 гармату ЗІС-2, а потім їх виробництво було припинене «із-за надлишку потужності за відсутності відповідних цілей» – слабка броня німецьких танків прошивалася снарядами ЗІС-2 наскрізь, що не заподіювало часом шкоди екіпажу. У 1943 р. у зв'язку з появою на фронті німецьких танків «Тігр» і «Пантера» з поліпшеним протиснарядним бронюванням виробництво 57-мм гармат було відновлене, і вони у все зростаючій кількості почали поступати на озброєння протитанкових артилерійських взводів стрілецьких батальйонів і в окремі винищувально-протитанкові частини РГК. Всього у 1943-45 рр. було виготовлено 9645 57-мм протитанкових гармат. Прийнята на озброєння гармата ЗІС-2 зр. 1943 р. була створена за допомогою накладення ствала гармати ЗІС-2 зр. 1941 р. з єдиним полуавтоматичним затвором на лафет що знаходиться у виробництві 76-мм дивізійної гармати ЗІС-3. Таке рішення дозволило не тільки спростити і здешевити виготовлення гармати ЗІС-2, але і прискорити її освоєння у виробництві – Червона Армія знов стала отримувати ці гармати через три тижні після ухвалення відповідної ухвали Державного Комітету Оборони. 57-мм протитанкова гармата зр. 1943 р. складається з двох основних частин: ствола моноблокової конструкції з казенником і двома обоймами і лафета, до якого відносяться пристрої противідкотів, люлька, верхній станок, механізми наведення, що врівноважує механізм, нижній станок, щитове прикриття. Гармата забезпечена затвором з клином, що опускається вниз, і з напівавтоматикою механічного (копірного) типу. Постріл з гармати може вестися з найбільшим кутом піднесення 25°, кут відміни складає 5°, кут горизонтального обстрілу 54°. Гармата має розсувні трубчасті станини, колеса до неї застосовуються від вантажної автомашини ГАЗ-АА. Підресорювання складається з двох гвинтових пружин, поміщених в циліндрах на кінцях бойової осі. Підресорювання відключається автоматично при розведенні станин. Як прицільні пристосування використовується приціл ПП1-2 з шарнірним приводом. Для боротьби з броньованими цілями застосовувалися наступні унітарні патрони: унітарний патрон з бронебійно-трасуючим тупоголовим снарядом з балістичним наконечником БР-271; унітарний патрон з бронебійно-трасуючим остроголовим снарядом без балістичного наконечника БР-271К; унітарний патрон з бронебійно-трасуючим суцільним снарядом БР-271СП; унітарний патрон з підкаліберним бронебійно-трасуючим снарядом БР-271П. Для стрільби по живій силі і вогняним точкам супротивника, розташованим відкрито, застосовувалися снаряди з осколковою гранатою О-271У, яка при знятому ковпачку підривника забезпечує поразку осколками на 20 м по фронту і на З м в глибину. При незнятому ковпачку підривника граната діє як фугасна. Для ураження живої сили супротивника на дальності 100-200 м при самообороні батареї використовувалася картеч Щ-271. При пострілі оболонка картечі розгортається в каналі ствола і 324 кулі вагою 10,8 г кожна вилітають вперед, маючи кут розльоту 10-18°. Район, що уражається, із забійною дією куль – по фронту до 40 м, в глибину до 200 м. Завдяки наявності підресорювання гармату можна перевозити з механічною тягою з швидкостями: до 50 км/ч – по шосе, до 30 км/ч – по путівцях і до 10 км/ч – по бездоріжжю. Осінню 1941 р. було виготовлено також близько ста гармат ЗІС-2 в самохідному варіанті: частина гармати, що коливається, з щитовим прикриттям була встановлена на шасі гусеничного тягача «Комсомолець». Ця імпровізована самохідна установка мала позначення ЗІС-30. Вперше у великій кількості 57-мм гармати ЗІС-2 зр. 1943 р. були використані літом 1943 р. в боях на Курській дузі. Гармата використовувалася до кінця Другої світової війни і по праву вважалася одним з кращих протитанкових знарядь.
Тактико-технічні характеристики 57-мм гармати ЗИС-2
Вітаю Вас Гість | RSS
