Разом з 20-мм зенітними гарматами для боротьби з літаками що летять на висотах до 2000 — 3000 м літаками супротивника і для поразки наземних цілей частинами вермахту і люфтваффе широко використовувалася 37-мм зенітна гармата Flak-18 і створені на її базі вдосконалені модифікації Flak-36 і Flak-43. У травні 1944 року частини вермахту мали в своєму розпорядженні 775 гармат цих типів, а частини люфтваффе мали 3400 таких гармат.

Зенітна гармата Flak-103 була розроблена у зв'язку з появою броньованих літаків-штурмовиків, проти яких вогонь 20-мм зенітних гармат був недостатньо ефективний. У конструкції гармати використані вузли і механізми 20-мм гармат Flak-30/38.

Після успішного застосування 20-мм гармати Flak 30 в Іспанії, німецькі розробники вирішили удосконалити її, збільшивши скорострільність. При цьому за ту ж одиницю часу в ціль могли випускатися більше снарядів, що збільшувало вірогідність її поразки. Модернізацією знаряддя зайнялася фірма «Маузер», моделі якої славилися своєю ефективністю. В результаті швидкість стрільби підвищилася з 280 до 420 пострілів в хвилину.

  Зенітні гармати Flak-30  були дуже широко використовуваним засобом ППО вермахту, люфтваффе і військ СС. Рота таких гармат (12 штук) входила до складу протитанкового дивізіону всіх піхотних дивізій, така ж рота була складовою частиною кожного моторизованого зенітного дивізіону РГК, які надавались танковим і моторизованим дивізіям.  

807-мм однотипні знаряддя «Дора» і «Густав» розроблялися на заводах фірми «Крупп» з початку 1937 року і спочатку призначалися для руйнування довгострокових укріплень на французькій лінії Мажино.Незважаючи на те, що в травні 1940 року в результаті блискавичної війни Франція була переможена і необхідність штурму лінії Мажино відпала, роботи над знаряддями продовжувалися і на початку 1942 року було зібрано перше з них - «Дора».

Проектування 280-мм над дальньобійної залізничної гармати K5(E) було почате фірмою Круппа в 1934 р. Перший ствол був відстряляний в 1936 р. Гармата K5(E) мала дуже довгий ствол, в 1,5-2 рази довше, ніж інші залізничні або морські 280-мм знарядя. За це німецькі солдати назвали K5(E) "Стрункою Бертой” ("Schlank Berta”).

Гармата була створена в кінці 30-х років і була подальшим розвитком так званої «Паризької гармати», що обстрілювала Париж в роки першої світової війни.

Мортира була створена в роки Першої Світової війни і використовувалася для руйнування особливо міцних оборонних споруд на Західному і Східному фронтах. У 1942 році мортира «Гамма» у складі 459-ої окремої батареї була використана в боях під Севастополем.

Гармата була створена на заводах фірми «Крупп» в кінці 30-х років ізнаходилася у виробництві до 1942 року. Вона призначалася для руйнування залізобетонних фортифікаційних споруд при прориві укріплених смуг супротивника і знищення або придушення важливих об'єктів в глибині його оборони. Гарматами К-38 були озброєні 767-ма і 768-ма моторизовані гарматні дивізіони РГК, в кожному з яких було по три двохгарматні батареї. Крім того, окремібатареї цих гармат входили до складу берегової артилерії, розміщеної в Норвегії і на острові Кріт.

Важка 211-мм мортира Mrs 18 була розроблена в кінці першої світової війни. У жовтні 1918 року 489 знарядь цього типускладали основу німецької важкої польової артилерії. Незважаючина те, що за умовами Версальського мирного договору ці знаряддяпідлягали знищенню, деяка їх кількість була збережена іпісля 1933 року широко використовувалося для навчання особового складудивізіонів РГК до отримання ними від промисловості нових мортирцього ж зразка. У червні 1941 року вермахт вже мав 388 мортирзр.18, зведених в моторизовані дивізіони РГК.