У 1943 році німці спробували вирішити проблему протитанкової оборони за допомогою реактивної рушниці "Офенрор", що стріляє реактивними мінами кумулятивної дії на дальність до 150 м. Розробка зброї була почата після захоплення на початку 1943 року американської 60 мм базуки М9А1.

Враховуючи досвід Першої Світової війни, коли ручний кулемет довелося створювати в екстреному порядку з кулемета “Максим” (MG-08), німецький уряд видав завдання на розробку ручного кулемета, що обслуговується однією людиною.

Ця магазинна гвинтівка розроблена Паулем Маузером. Вона є подальшим розвитком 7,92- мм гвинтівки зразка 1988 року, створеної на основі тих, що виготовлялись німецькою армією кампаній 1864, 1866 і 1870-1871 рр.

Найбільш могутньою автоматичною зброєю стрілецьких відділень Червоної Армії в роки Великої Вітчизняної війни був ручний кулемет, створений конструктором В.А.Дегтярьовим в 1926 році.

У 1891 році на озброєння російської армії що вже мала в своєму розпорядженні до цього часу чудову, але однозарядну гвинтівку Бердана була прийнята новітня багатозарядна магазинна гвинтівка Мосіна. Вона прослужила близько 60 років в російській, а потім і в Червоній Армії в різних версіях.

У 1941 р. був сконструйований новий 7,62х33мм патрон (.30 Carbine). Патрон мав гільзу що нагадує подовжену пістолетну з тупоголовою кулею також пістолетного зразка. Посилений в порівнянні з пістолетним пороховий заряд повідомляв кулі масою 7,1 г швидкість 580-610 м/с і дульну енергію в 1200-1300 Дж.

Перший комерційний пістолет був випущений фірмою "Карл Вальтер Ваффен фабрик" в 1911 році. До початку ХХ століття фірма Вальтер займалася, в основному, створенням охотницьких рушниць.

Попередником цього пістолета зразка 1889 року був ще старіший пістолет - зразка 1872 року. Пістолет М1889 перебував на озброєнні італійської армії до моменту вступу Італії в Другу світову війну, а саме 10 червня 1940 року.

Оголошений в 1942 році конкурс на ручний кулемет калібру 7,62 мм і масою не більше 7,5 кг не дав бажаного результату. Вирішили піти іншим шляхом - модернізувати вже наявний ручний кулемет ДП. Бойове застосування ДП виявило необхідність внесення ряду конструктивних поправок.

У 1944 р. Фірма HASAG розробила зенітну установку, яка відповідно до сучасної технології може бути кваліфікована як переносний зенітний ракетний комплекс (ПЗРК).