У 1941 р. був сконструйований новий 7,62х33мм патрон (.30 Carbine). Патрон мав гільзу що нагадує подовжену пістолетну з тупоголовою кулею також пістолетного зразка. Посилений в порівнянні з пістолетним пороховий заряд повідомляв кулі масою 7,1 г швидкість 580-610 м/с і дульну енергію в 1200-1300 Дж.На основі нового карабінного патрона Джон Гаранд і Девід Уїльямс в 1940 р. створюють легкий автоматичний карабін М1, основою конструкції якого була гвинтівка М1. На відміну від гвинтівки М1 карабін мав легко змінний магазин на 15 патронів. Карабін мав масу всього 2,6-2,8 кг в зарядженому стані (перевершуючи по цьому показнику навіть пістолети-кулемети того часу), в крайніх випадках з карабіна можна було стріляти з однієї руки як з пістолета. Потрапивши в армію, в 1941 р., коли США вже вступили в світову війну, карабіни М1 швидко завоював величезну популярність. Карабін отримав ласкаву назву «бебі-гаранд», і успішно застосовувався в ближніх боях перевершуючи по купчастості і влучності будь-які пістолети-кулемети. Прицільна дальність карабіна правда не перевищувала 300 м, що перш за все було пов'язане з невдалою конструкцією тупокінцевої кулі.У 1944 р. карабін в модифікації М2 був забезпечений УСМ, що дозволяє вести також і вогонь чергами з темпом стрільби в 750 вистр./хв. З цієї модифікації, карабін придбав окрім 15-зарядного також і 30-зарядний магазин. Але і надійність роботи автоматики карабіна М2 при стрільбі чергами, і конструкція магазина на 30 патронів були незадовільними.І все-таки достатньо вдала схема карабіна М2, що дозволяє вести вогонь чергами, сподвигло Гаранда на створення також і гвинтівки, що дозволяє вести повністю автоматичний вогонь могутніми гвинтівковими патронами .30-06. У 1944 р. гвинтівка М1 отримала УСМ з можливість ведення вогню чергами. Така гвинтівка із змінним магазином на 20 патронів отримала індекси Т20 і Т20Е2, майже 85% деталей цієї гвинтівки було уніфіковано з гвинтівкою М1.
Вітаю Вас Гість | RSS
