До кінця 30-х років помітне місце в думках верховного командування флоту займав авіаносець. У лютому 1939 р командувач флотом адмірал Еріх Редер запропонував "план Z", по якому, як він сподівався, німецький флот зможе кинути виклик британському десь близько 1944 р і в якому передбачалося завершення двох вже закладених авіаносців "Граф Цепелін" і "Петер Штрассер". До цього часу в Килі вже було сформовано ядро майбутньої палубної авіації у складі винищувачів Bf 109B і пікірувальників Ju 87A. Конструкторське бюро "Мессершмітта" в Аугсбурзі отримало замовлення на створення спеціального палубного варіанту Bf 109E, а "Юнкерс" працювала над створенням палубного варіанту пікірувальника Ju 87B. Ці машини планувалося поставити в 186-у групу палубної авіації, а потім сформувати ще одну таку групу.На початку 1939 р "Мессершмітт" запропонувала палубний винищувач Bf 109T ("трагер" - авіаносний). По конструкції він був близький Bf 109E, мав збільшену площу крила і розмах на кожній консолі був більший на 0,6 м. При цьому були подовжені предкрилки і елерони, а закрилки мали велику площу. Між п'ятим і шостим шпангоутами фюзеляжу знаходилася точка кріплення до катапульти. Посадочний крюк кріпився прямо на сьомому шпангоуті. Конструкція в цьому місці була посилена для сприйняття великих навантажень. Крила могли складатися в ручну на шарнірі відразу за вузлами кріплень гармат. Загальна ширина при цьому скорочувалася до 4,1 м, правда, складання крил було досить складною операцією, оскільки заздалегідь потрібно було від'єднати закрилки. Озброєння складалося з двох синхронних кулеметів MG 17, а на крилах могли вмонтовуватися або два кулемети MG 17, або дві гармати MG FF. Bf 109T був прийнятий, але детальне опрацьовування проекту було передане на "Фізелер". Одночасно прямо на складальній лінії началась переробка 10 Bf 109E-1 в передсерійні Bf 109T-0, а "Фізелер" отримала замовлення на 60 Bf 109T-1.Bf 109T-0 були оснащені двигунами DB 601A, для збільшення кута глісади на верхній поверхні крила були встановлені спойлери, а стійки шасі були посилені. Після випробувань в Травемюнді зимою 1939-40 рр їх передбачалося передати для військових випробувань в II/JG 186 (ядро, якою складали 5-а і 6-а авіаносні винищувальні ескадрильї). Проте робота на "Графі Цепелін" в жовтні 1939 р припинилася, оскільки порахували використання одного авіаносця далеко від баз непрактичним. Остаточно роботи були припинені в травні 1940 р. II/JG 186 тим часом поступила як третя група в JG 77 і брала участь у французькій компанії. У червні 1940 р групу перевели до Тронхейм, в Норвегії, а 6 червня її перейменували в III/JG 77. Збірка 60 Bf 109T-1 на "Фізелері" припинилася відразу після припинення робіт на авіаносці. Hо успіх британських авіаносців на Середземному морі в кінці 1940 р, знов привернув інтерес до цього типу кораблів. Хоча негайно приступити до робіт на авіаносці парахували передчасним (вони поновилися 13 травня 1942 р), "Фізелер" отримала наказ закінчити 60 Bf 109T, але вже без авіаносного устаткування. Літак був виконаний у варіанті винищувача-бомбардувальника, пристосованого для експлуатації з коротких злітно-посадочних смуг.З літака зняли кріплення до катапульти і посадочний гак, оснастили підфюзеляжним утримувачем для 300-л бака, чотири 50-кг бомб або однієї 250-кг. Літак отримав позначення Bf 109T-2. Винищувач став сходити з складальної лінії весною 1941 р. Його визнали відповідним для використання з невеликих, тимчасових аеродромів, які були основними під час норвезької компанії. III/JG 77 була перекинута на південь для участі в операції "Маріта", а в Норвегії її змінила I/JG 77, що розташовувалася в районі Ставангера. Bf 109T-2 поступали в Аальборг, в Данії. Звідти їх перегонили пілоти I/JG 77. Переозброєння з Bf 109E-3 на Bf 109T-2 почалося в червні 1941 р. За подальші тижні було переозброєно всі три ескадрильї. При цьому одна ланка була переведена до Тронхейм (пізніше стало окремою ескадрильєю "Тронхейм").Bf 109T-2 оснащувалися двигунами DB 601N, що працювали на 96-октановому бензині С3, і по своїх характеристиках були близькі Bf 109E-4/N, не дивлячись на крило більшого розмаху. Після прибуття до Норвегії з'ясувалося, що потреби в спойлерах на Bf 109T-2 не було. При злітній вазі 2800 кг Bf 109T-2 мав злітну дистанцію на висоту 15 м в 500 м. Мінімальна швидкість була 120 км/год. Посадочна дистанція з висоти 15 м при використанні гальм була 670 м. Посадочна швидкість була 130 км/год.24 січня 1942 г I/JG 77, що ще мала на озброєнні Bf 109T-2, була перейменована в I/JG 5, незабаром після чого 3-а ескадрилья була переведена на острів Хердла у Бергена, де був обладнаний дерев'яний настил завдовжки трохи більше палуби авіаносця. У березні 1942 р англійська палубна авіація відігнала "Тірпіц" від двох конвоїв, що слідували до Мурманська. В результаті знов стало питання про оснащення крігсмарін авіаносцем. Адмірал Редер зажадав завершення "Графа Цепеліна" як ескортний авіаносець німецьких рейдерів. Наказ відновити роботи на авіаносці поступив 13 травня, але до цього часу Bf 109T-2 вважався вже застарілим, а літом 1942 р їх у складі I/JG 5 замінили на Fw 190A-3.Хороші злітний-посадочні характеристики Bf 109T-2 дозволили направити літаки, що залишилися, до складу так званої ескадрильї "Хеліголанд". Ескадрилья була сформована 10 квітня 1943 р на укріпленому острові Хеліголанд. У листопаді її перейменували в 11./JG 11. Пізніше ескадрилью знову перейменували - в 8./JG 4, а нову 11./JG 11 створили на базі 8./JG 11. Десь половина від первинного числа Bf 109T-2 залишалася у складі повітряного флоту "Рейх" до літа 1944 р, коли їх перевели в IV/JG 5 до складу 5-го повітряного флоту (Захід). Тут вони використовувалися разом з Bf 109G і Fw 190 до кінця року, коли їх остаточно зняли з озброєння.
Tактико-технічні характеристики винищувача BF.109 T
Вітаю Вас Гість | RSS
