У 1934 р. фірма Krauss-Maffei запустила в серійне виробництво напівгусеничний тягач з тяговим зусиллям 8 т, розроблений під керівництвом фахівців з Управління озброєнь. Тягач мав з кожного борту по чотири опорні катки і поставлявся в артилерійські полки, озброєні 75-мм польовими гарматами 16 n.A. Оскільки лафети цих гармат не мали підресорювання і при русі з великою швидкістю швидко виходили з ладу, їх доводилося перевозити на спеціальних одноосних причепах. З кінця 1934 по 1936 р. були розроблені і запущені у виробництво вдосконалені варіанти цього тягача КМ. m 8, КМ. m 9, КМ. m 10, а в 1937 р. з'явився остаточний серійний варіант КМ. m 11, який випускався практично без змін аж до закінчення війни. Окрім фірми Krauss-Maffei, у виробництві цих тягачів, що мали військове позначення SdKfz 7, брали участь фірми Daimler-Benz, BUESSING-NAG і Hanza-Lloyd-Goliath. Найбільшу кількість тягачів випустила фірма Krauss-Maffei — 5026 одиниць, причому з 1943 р. ця фірма виготовляла в місяць по 100 машин. Всього ж було виготовлено 12 178 машин цього типу, що зробило SdKfz 7 наймасовішим напівгусеничним тягачем вермахту. Як і всі напівгусенічні тягачі, що випускалися в роки війни в Германії, тягач КМ. m 11 мав передній керований автомобільний міст і гусеничний рушій. З кожного борту рушія обладналося по шість здвоєних обрезіненних опорних катків, розміщених в шаховому порядку, ведуче колесо переднього розташування і направляюче колесо з механізмом для натягнення гусениці. Ширина гусениці складала 360 мм. Підвіска опорних катків гусеничного рушія була торсіонною, колеса автомобільного моста підвішувалися на поперечній напівеліптичній листовій ресорі. 6-циліндровий карбюраторний двигун рідинного охолоджування Maybach НL 62 TUK при 2600 об/хв розвивав максимальну потужність 140 к.с. До складу трансмісії входили: сухе дводискове зчеплення, чотириступінчаста коробка передач, демультиплікатор і подвійною диференціал. Гальма були гідравлічними і пневматичними. Хоча тягач мав масу близько 10 т, на шосе він розвивав швидкість 50 км/год, а на перетнутій місцевості долав підйоми крутизною 24°, траншеї шириною 1,8 м і броди завглибшки 0,65 м. У армійських частинах тягач KM m 11 використовувався найчастіше для буксирування 150-мм важких польових гаубиць і трейлерів, а в частинах люфтваффе — як основний засіб тяги для 88-мм зенітних гармат. На базі цього тягача випускали наступні бойові машини: SdKfz 7/1 — счетверенна 20-мм самохідна зенітна установка.SdKfz 7/2 — 37-мм самохідна зенітна установка, був варіант із закритою броньованою кабіною.SdKfz 7/6 — машина артилерійської інструментальної розвідки військ ППО.Використовувався тягач і як машина управління пусками ракет Фау-2. За наявними даними, на підставі креслень KM m 11, отриманих в 1942 р. від фірми Krauss-Maffei, італійська фірма Breda вже в 1943 р. виготовила декілька сотень тягачів Breda тип 61, на яких були встановлені італійські двигуни Т14 потужністю 130 к.с.Зовні ці тягачі відрізнялися від німецького прототипу тільки правим розташуванням рульового управління і деякими деталями капота двигуна. На 1 березня 1945 р. у військах налічувалися 3602 тягачі SdKfz 7.
Вітаю Вас Гість | RSS
