Проблема механічної тяги для артилерії перед війною, а тим більше в ході її була однією з найзлободенніших. І без того недостатній випуск артилерійських тягачів на всіх тракторних заводах окрім Сталінградського з початком війни був припинений у зв'язку з переходом цих заводів на виробництво танків, а після того, як Сталінградський тракторний завод опинився в зоні бойових дій, виробництво тягачів припинилося повністю. Для виправлення положення, що створилося, було вирішено на базі освоєних промисловістю вузлів і агрегатів створити новий швидкохідний тягач з вищими тактико-технічними характеристиками. Ескізний проект такого тягача розробив конструктор НАТИ Е.Г. Попов на початку 1942 року. Осінню цього ж року конструкторська документація була передана на Ярославський автомобільний завод, який в березні 1943 р. випустив 5 дослідних зразків тягача, що отримав позначення Я-11. Тягач Я-11 був компактною швидкохідною гусеничною машиною, що має спереду силову установку і кабіну механіка-водія. Вантажна кабіна розташовувалася ззаду, в ній окрім розрахунку буксируваного артилерійського знаряддя міг розміститися боєкомплект, що возився, і необхідне майно. Силова установка тягача Я-11 складалася з двох включених паралельно автомобільних силових агрегатів ГАЗ-ММ загальною потужністю 86 к.с. На етапі освоєння серійного виробництва Я-11 унаслідок нальоту німецької авіації на Горьківській автозавод випуск агрегатів ГАЗ-ММ був тимчасово припинений, що змусило терміново переконструювати тягач під американський двотактний дизель GMC-4-71 потужністю 110 к.с., який з 1943 р. поставлявся в СРСР по ленд-лізу. Тягач з цим двигуном отримав позначення Я-12 і був запущений в серійне виробництво. В ході війни Ярославським автомобільним заводом окрім дизельного Я-12 випускалася також модифікація Я-13 з чотирьохтактним карбюраторним двигуном ЗІС-5М і Я-13Ф з форсованим чотирьохтактним карбюраторним двигуном ЗІС-МФ. Всього до кінця війни на Ярославському автомобільному заводі було випущено 1666 тягачів всіх модифікацій.
Вітаю Вас Гість | RSS
