Орденом Вітчизняної війни нагороджувалися військовослужбовці і партизани, що проявили в боях хоробрість, стійкість і мужність, а також військовослужбовці, які своїми діями сприяли успіху бойових операцій радянських військ. Залежно від значущості подвигу що зробив його нагороджувався орденом 1-го (вищого) або 2-го ступеня.Умови для нагородження орденом 1-го ступеня: влучно уразив і зруйнував особливо важливий об'єкт в тилу супротивника; мужньо виконував свої обов'язки в екіпажі літака під час бойового завдання, за яке штурман або льотчик нагороджені орденом Леніна; у складі екіпажа (різних видів авіації) збив певну кількість літаків або залежно від виду авіації зробив від 15 до 60 успішних бойових вильотів; особисто знищив два важких або середніх або три легких танка (бронемашини); першим увірвався в ДЗОТ (ДОТ, окоп або бліндаж) супротивника, рішучими діями знищив його гарнізон; організував і успішно висадив морський десант на території супротивника; захопив і привів на свою базу бойовий корабель супротивника. Першими орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня нагороджені ті, що відрізнилися в боях на Харківському напрямі воїни-артилеристи 32-го гвардійського полку капітан І.І. Криклій, мл. політрук І.К. Стаченко і ст. сержант А.В. Смирнов. Ордени Вітчизняної війни 2-го ступеня першими отримали артилеристи того ж полку сержанти С.Т. Жарко, М.Г. Немфіра, П.В. Нестеренко і рядові Н.І. Григорьєв, А.І. Кулінець, І.П. Петрош. Всього у роки війни було проведено 324 000 нагороджень орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня і 951 000 — 2-у ступеню. Серед нагороджених було близько 40 000 моряків і декількох сотень іноземців — воїнів Війська Польського, чехословацького корпусу, авіаполку «Нормандія-Неман» і інших з'єднань і частин, що билися проти Німеччини. Орден Вітчизняної війни 1-го ступеня є опуклою п'ятикутною зіркою, промені якої покриті рубіново-червоною емаллю. Зірка накладена на золоту пластину у вигляді променів, що розходяться у формі п'ятикутної зірки між кінцями рубіново-червоної зірки. У центрі— золотисті серп і молот на рубіново-червоній круглій пластинці, яка облямована білим емалевим поясочком з написом: «Вітчизняна війна». У нижній його частині — золотиста зірочка. Рубіново-червона зірка і білий поясочок окантовані золотими обідками. На тлі променів золотої зірки — оксидовані кінці гвинтівки і шашки, схрещені позаду рубіново-червоної зірки. Розмір ордена між кінцями рубіново-червоної і золотої зірок, що протилежать, як і довжина зображень гвинтівки і шашки, — 45 мм. Стрічка ордена шовкова, муарова, кольори бордо з однією червоною смугою посередині. У ордені Вітчизняної війни 2-го ступеня нижня промениста зірка виготовлена з срібла, полірована, гвинтівка і шашка — оксидовані. Частини ордени, не покриті емаллю, позолочені. Стрічка ордена з червоними смужками по краях. Цей орден, що займав в радянській нагородній системі скромне місце між орденами Олександра Невського і Червоної Зірки, не відносилися до рідкісних. Проте історія його появи і умови нагородження зробили його вельми примітним. Це найперша нагорода, що з'явилася в роки Великої Вітчизняної війни, і перша нагорода СРСР, що мала розділення на ступені; протягом 35 років це був єдиний радянський орден, що передавався сім'ї як пам'ять після смерті нагородженого (лише у 1977 р. цей порядок розповсюдили на всі ордени і медалі); серед орденів він мав найобширніший Статут, в якому вперше був приведений детальний перелік заслуг, за які могло відбутися нагородження орденом. Згідно Статуту, цей орден видавали за хоробрість на полі бою, що зближувало його з такими високими нагородами російської армії, як орден Святого Георгія або Георгіївський хрест. Крім того, орден був дуже популярний серед молодших офіцерів — взводах і ротах, які нарівні з солдатами винесли всі тяготи війни. Це пов'язано з тим, що нагородження такого командира орденом Червоного Знамені було рідкістю, а орденом Леніна або будь-яким «полководчеським»— подією надзвичайною, тому ордени Червоної Зірки і Вітчизняної війни дуже цінувалися серед молодшої командної ланки. Комплект з орденів Червоної Зірки і Вітчизняної війни 1-го і 2-го ступеня серед командирів називався «Офіцерським набором», мати який було почесно. Його наявність робила офіцера або сержанта свого роду повним кавалером доступних йому нагород. Ще одна особливість ордена Вітчизняної війни полягає в тому, що через десятки років після закінчення війни поновилося його виготовлення і масове нагородження — напередодні 40-леття Перемоги його вручили всім фронтовикам. Орден Вітчизняної війни був установлений за ініціативою Сталіна. Конкурс на його проект не оголошувався. Проектні варіанти ордена розробили художники С.І. Дмітрієв — автор проекту ордена Леніна і медалей «За відвагу», «За бойові заслуги», «ХХ років РККА» і А.І. Ковальов, що створив декілька нагрудних знаків для Червоної Армії, в майбутньому творець ордена «Перемога». З тридцяти варіантів, створених ними протягом всього двох діб, відібрали по два малюнки кожного художника, по яких виготовили пробні екземпляри орденів. Сталін схвалив проект А.І. Кузнєцова, але назву ордена «За військову доблесть» запропонував замінити назвою «Вітчизняна війна», узятою з варіанту С.І. Дмитрієва. Схрещені мечі замінили гвинтівкою і шаблею, а герб Радянського Союзу — серпом і молотом. Запропоновані проекти стрічок не були прийняті. Один з відхилених варіантів ордена згодом став основою для розробки знаків відмінників Червоної Армії. Спочатку орден підвішували до планки з червоною стрічкою. Його носили на лівій стороні грудей, як і решта нагород. Орденів на підвісці встигли видати лише 24000 1-у ступеню і 30000 2-у ступеню, після чого Указом від 19 червня 1943 р. був встановлений порядок носіння орденів, що мали форму зірки, не на колодці, а на штифтах, на правій стороні грудей. Одночасно ввели носіння планок із стрічками замість орденів на повсякденній і польовій формах. Стрічки ордена були кольори бордо з продольними червоними смугами: для 1-го ступеня — одна червона смуга шириною 5 мм посередині стрічки, для 2-го ступеня — дві червоні смуги шириною 3 мм по краях стрічки. Ордени Вітчизняної війни, виготовлені до 40-леття Перемоги, мали той же малюнок, але іншого виконання. Знак 1-го ступеня виконувався з срібла цілісним; замість золотих деталей на нім і на знаку 2-го ступеня використовувалася позолота. Статут ордена Вітчизняної війни був першим, таким, що містив докладний перелік заслуг для тих, що підлягають нагородженню орденом: 30 — для 1-го ступеня ордена, 25 — для 2-го ступеня. Особливо обмовлялося право на цей орден цивільних осіб, що нагороджувалися за внесок в перемогу над ворогом. Орден Вітчизняної війни став нагородою для трьох членів екіпажа капітана Н.Ф. Гастелло, що зробили разом з своїм командиром знаменитий вогненний таран. Відмічений ним і подвиг морського піхотинця Михайла Панікахи. У боях за Сталінград він кинувся до ворожого танка, тримаючи в руках пляшку із запальною сумішшю. Коли куля розбила пляшку і вогонь охопив бійця, він другою пляшкою підпалив танк. Декілька воїнів стали кавалерами чотирьох орденів Вітчизняної війни. Серед них був механік-водій танка сержант Н.А. Яненков, який мав два ордени 1-го ступеня і два ордени 2-го ступеня. В період «хрущовської відлиги» про цей орден пригадали знов. Їм стали нагороджувати іноземців, що надавали допомогу нашим солдатам при втечі з полону, а потім радянських воїнів, підпільників і партизан, багато з яких при Сталіні були названі зрадниками Батьківщини. У 60-і рр. ХХ в. наступив новий етап в історії ордена: його стали вручати містам, жителі яких брали участь в оборонних битвах 1941 — 1943 рр. Першими серед них в 1966 р. стали Новоросійськ і Смоленськ, що пізніше стали містами-героями. У 1966 р. орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня було нагороджено словацьке село Ськлабіня, яке в 1944 р. німці спалили за надання допомоги радянським парашутистам. Нагородження міст орденом Вітчизняної війни продовжувалося і в 70-і рр. ХХ-ст., але особливо багато їх було вручено в 1980 — 1982 рр. Орденоносцями стали міста Орел, Білгород, Мурманськ, Єльня, Туапсе, Ростов-на-Дону та інші. У 1985 р. з'явився Указ, згідно якому нагородженню орденом Вітчизняної війни підлягали всі учасники війни, зокрема партизани і підпільники. Всі маршали, генерали, адмірали, кавалери будь-яких орденів і медалей «За відвагу», Ушакова, «За бойові заслуги», Нахімова, «Партизанові Вітчизняної війни», отриманих в роки війни, а також інваліди Великої Вітчизняної війни нагороджувалися орденом 1-го ступеня; фронтовики, що не увійшли до цих категорій, - орденом 2-го ступеня. Перших опинилися 2 млн. 500 тис., других, — 6 млн. 500 тис. Це нагородження стало поверненням, що запізнилося, боргу воїнам, що відстояли Батьківщину в найсуворішій з воєн.
Вітаю Вас Гість | RSS
