Основний бронетранспортер армій країн Британської Співдружності Націй і наймасовіший бронетранспортер періоду Другої Світової війни. Розроблений фірмою "Vickers-Armstrong” в середині 30-х років на базі артилерійського тягача і кулеметовоза Vickers Carrier Mk I з використанням елементів ходової частини і підвіски легкого танка Vickers-Carden-Loyd. Виготовлявся англійськими, канадськими, австралійськими і новозеландськими фірмами, а також випускався в США по британському замовленню. З 1937 по 1945 рік виготовлено близько 90000 одиниць.Серійні модифікації: Bren Carrier MKI (II) — базовий варіант бронетранспортера для піхоти. Бойова маса 3,75 т, бронювання 10 мм, екіпаж 4 людини. Озброєння: 7,7-мм кулемет Bren. З 1938 по 1940 рік фірма "Thornyc-roft” виготовила 1173 одиниці. Scout Carrier — розвідувальний варіант. В порівнянні з базовим, додатково оснащувався радіостанцією №11 і протитанковою рушницею Boys. Броньованим був тільки правий борт. Екіпаж 3 людини. Виготовлено 647 одиниць. Cavalry Carrier — модифікація, що призначалася для механізованих кавалерійських полків. Борти були неброньованими, встановлювалися радіостанція № 11 і захисний тент. Екіпаж 6 чоловік. Виготовлено 50 одиниць. АОР Carrier MKI (II) — машина передових артилерійських спостерігачів. Конструктивно і по компоновці схожа з Cavalry Carrier. Виготовлено 95 одиниць. Universal Carrier MKI (II, III) — основний серійний англійський варіант. Відкритий зверху зварний корпус простої прямокутної форми, ходова частина з трьома опорними катками. Машини різних років випуску мали незначні відмінності в конструкції силової установки, корпусу і спорядження. Universal Carrier Mk I (C0IUC) — канадська версія бронетранспортера, ідентична по конструкції і зовнішньому вигляду англійському варіанту. Бойова маса 3,56 т, двигун Ford V-8 потужністю 85 к.с. Крім основного, випускалися варіанти C21UCM (самохідний 3-дюймовий міномет) і C21UCG (самохідна 2-фунтова протитанкова гармата; 20 шт. в 1942 р.). З 1941 по 1945 рікфірмами "Ford Motor Co” і "Dominion Bridge Co” виготовлено 28 992 одиниці. MG Carrier (LP №1, 2, 2А) — варіант, що випускався в Австралії. Зварний корпус і ходова частина аналогічні Universal Carrier Mk I. Бойова маса 3,68 т, двигун Ford V-8 потужністю 95 к. с. Виготовлено 5500 одиниць. Loyd Carrier — варіант з чотирма опорними катками, розроблений в 1940 році англійською фірмою "Vivian Loyd & З”. Бойова маса 3,78 т, габарити 4140x2070x1422 мм. Двигун Ford V-8 потужністю 85 к.с. при 3500 об/хв. Окрім англійських, на частини машин встановлювалися американські двигуни Ford потужністю 85, 90 і 95 к. с. Виготовлявся фірмами "Loyd”, "Dennis”, "Ford”, "Sentinel” і "Wolseley”. Windsor Carrier Mk I (C49WC) — канадський четирьохкатковий бронетранспортер. Бойова маса 4,67 т, габарити 4370x2110x1450 мм (висота з тентом — 2030 мм). Двигун Ford V-8 потужністю 95 к.с., швидкість 50 км/ч. У 1944 —1945 роках фірмами "Ford Motor Co” і "Canadian Bridge Co” виготовлено 5000 одиниць. Universal Carrier T16 — американський варіант бронетранспортера, розроблений по британському замовленню. Корпус подібний Universal Carrier Mk I. Ходова частина з чотирма опорними катками. Бойова маса 4,76 т, габарити 3860x2110x1550 мм. Двигун Ford GAU-T16 потужністю 100к.с. при 3600 об/хв, макс, швидкість 48,3 км/год. Екіпаж 5 чоловік. З 1943 по 1945 рік виготовлено 13 893 одиниці. Бронетранспортери Carrier різних модифікацій використовувалися англійськими, канадськими, австралійськими, новозеландськими і індійськими військами на всіх театрах військових дій Другої світової війни з 1939 по 1945 рік. Під час "Битви за Францію” в 1939-40 рр. до складу Британських експедиційних сил входили 7 механізованих кавалерійських полків, що мали по 44 бронетранспортери різних модифікацій кожен. Крім того, 31 машина знаходилося в танкових частинах. При евакуації англійських військ з Дюнкерка вся ця техніка була залишена ворогові. З 1941 р. бронетранспортери Universal Carrier були у складі всіх британських піхотних і танкових частин в метрополії, а також активно воювали в Північній Африці у військах 1-ої і 8-ої армій. При висадці в Нормандії і в ході подальших бойових дій на Європейському континенті, крім транспортування піхоти, машини цього типу використовувалися як тягачі 6-фунтовых гармат в протитанкових взводах, для перевезення важких кулеметів Vickers в кулеметних взводах, а також в ротах управління моторизованих батальйонів. Невелика частина бронетранспортерів англійського і канадського виробництва була переобладнана у вогнеметні варіанти Wasp і Ronson. Крім військ країн Британської Співдружності бронетранспортери Universal Carrier поступали на озброєння військових частин "Вільної Франції”, Китаю, Польщі, Чехословакії і СРСР. У Радянський Союз за програмою ленд-лізу було поставлено 2008 бронетранспортерів, які перебували на озброєнні мотоциклетних розвідувальних батальйонів, мотоциклетних полків і танкових бригад механізованих корпусів. У Червоній Армії «універсали» використовувались до кінця 1945 року. Війську Польському був переданий 51 БТР. Після закінчення бойових дій в Європі у поляків залишилося 39 машин, що перебували на озброєнні аж до кінця 1946 року. Бронетранспортери Universal Carrier були і в обох польських корпусах, що воювали на Заході. Деяка кількість бойових машин цього типу входила до складу Чехословацької танкової бригади на Заході. Після закінчення Другої Світової війни вони експлуатувалися чехословацькою армією аж до початку 50-х років. У післявоєнні роки бронетранспортери Т16 знаходилися на озброєнні армій Аргентини і Швейцарії. Що стосується самої Великобританії, то значна кількість бронетранспортерів всіх вище перелічених модифікацій залишалася на озброєнні англійської армії до середини 50-х років. Досить довго експлуатували їх і канадці. У складі британських і канадських частин ці машини брали участь у війні в Кореї.
Tактико-технічні характеристики бронеавтомобіля Universal Carrier
Вітаю Вас Гість | RSS
