В кінці другої світової війни були розроблені і почали поступати в дивізіони реактивної артилерії військ СС 48-зарядні 80-мм пускові установки на базі напівгусеничного бронетранспортера SdKfz 4 і трофейного французького напівгусеничного бронеавтомобіля SOMUA MCL. Стрільба з пускових установок велася 80-мм реактивними снарядами, що стабілізуються у польоті оперенням, що виходить за габарити снаряда. Конструктивно ці снаряди були майже точною копією радянських 82-мм реактивних снарядів М-8. Німецькими фахівцями була скопійована також конструкція направляючих типа «балка», виготовлених з двутавра. Реактивні снаряди на направляючих встановлювалися в два ряди — зверху і знизу двутавра. Пакет направляючих вмонтовувався на броньованому даху бойової машини і міг наводитися в горизонтальній і вертикальній площинах за допомогою відповідних механізмів повороту і підйому. Запуск снарядів проводився за допомогою електричного запального апарату. Тактико-технічні характеристики 80-мм реактивного снаряда невідомі, проте його радянський прототип при вазі 13,3 кг мав заряд вибухової речовини 5 кг і володів дальністю польоту в 5500 м.
Тактико-технічні характеристики РСЗО 80-mm Maultier