Стрижньовий міномет, що іменувався також «легким бомбометом», використовувався в роки другої світової війни частинами Вермахту для руйнування мінних полів, дротяних загород, довготривалих вогняних точок, а також для створення димових завіс. Основними частинами стрижньового міномета є: направляючий стрижень, двунога-лафет і опорна плита. Двунога-лафет і опорна плита мають таку ж конструкцію, що і аналогічні деталі 81-мм міномета зр. 1934 р. Направляючий стрижень є сталевою трубою, на нижній частині якої на різьбленні поставлений казенник з кульовою опорою і закріплений підтримуючий кронштейн. У нижній частині стрижня поміщаються контакти електричного стріляючого пристосування. Усередині стрижня проходить ізольований провідник. Верхній кінець порожнини стрижня закритий кришкою, в якій поміщаються контактна пробка з ізолюючою втулкою. При стрільбі з міномета на стрижень насаджується трубчастим хвостом 200-мм фугасна міна зр. 1940 р., яка для стабілізації у польоті має хвостове оперення. Підривник дозволяє вести стрільбу лише з двома установками — без уповільнення і з уповільненням 0,15 с. Повна довжина міни складає 794 мм, довжину корпусу міни 330 мм, діаметр забезпеченого 8 пір'ям стабілізатора 270 мм. Окрім фугасних мін, в боєкомплекті міномета є димові міни і так звані «гарпунні снаряди». Цими снарядами закидали канати для підтягання мін загороди або підривних зарядів на ділянки місцевості, що обстрілювалися або недоступні. Як і 81-мм міномет зр. 1934 р., стрижньовий міномет міг перевозитися в кузові автомобіля, в'ючними тваринами і переноситися розрахунком. Для перенесення він розбирається на три частини: двунога-лафет, що направляє стрижень з кронштейном і опорна плита. Разом з 89/200-мм стрижньовим мінометом, в німецькій армії також застосовувався стрижньовий міномет, стріляючий 380-мм фугасними і димовими мінами. Вага остаточно спорядженої міни цього калібру дорівнювала 150 кг, а вага розривного заряду — 50 кг
Тактико-технічні характеристики 89/200-мм cтрижньового мінометa
Вітаю Вас Гість | RSS
