Не дивлячись на те, що 82-мм міномет зр. 1936 р. був прийнятий на озброєння Червоної Армії і успішно використовувався в ході боїв з японськими загарбниками, відношення до нього, як і до всіх мінометів взагалі, з боку керівництва Червоної Армії було неоднозначним. Займаючі високі пости маршали і генерали вважали міномет «сурогатом» знаряддя і відносилися до нього відповідно. Така ж доля чекала і створений в конструкторському бюро Б.І. Шавиріна 82-мм міномет, який був розроблений в 1937 році, а прийнятий на озброєння лише в лютому 1939 року після того, як Шавирін був прийнятий в Кремлі І.В. Сталіним і доповів йому про бойові і експлуатаційні характеристики мінометного озброєння, створеного його конструкторським бюро. Проте і після цього виробництво мінометів розгорталося недостатніми темпами. Про положення, що створилося, з постачанням військ мінометами наочно говорить той факт, що коли в період радянсько-фінської війни 1939-1940 рр. в одному із західних округів потрібно було забезпечити відправляющуюся на фронт дивізію всіма видами озброєння, міномети для неї були вилучені зі всіх частин округу. Війна з Фінляндією показала всі переваги мінометів, тому до початку Великої Вітчизняної війни виробництво мінометів вже йшло повним ходом. До 22 червня 1941 року Червоній Армії було поставлено 13000 мінометів калібру 82-мм. В основному це були 82-мм міномети зразка 1937 року. Конструкція 82-мм міномета зр. 1937 р. багато в чому повторює конструкцію міномета зр. 1936 р. Він також є позбавленим протівідкотних пристроїв жорсткою системою, виконаною по схемі уявного трикутника.Від міномета зр. 1936 р. він відрізняється перш за все жорсткішою опорною плитою круглої форми з бічним зрізом. Крім того, змінена конструкція двуноги-лафета, зокрема, збільшений хід пружини амортизатора і покращено кріплення прицілу. При розробці міномета велика увага була приділена підвищенню технологічності його конструкції. Приблизно 90% всіх деталей міномета виготовлялися по 5-7 класам точності. До мінімуму було зведено використання легованих сталей і кольорових металів. Завдяки прийнятим заходам для виробництва одного 82-мм міномета зр. 1937 року потрібне всього 182 станко-години. А для виготовлення 76,2-мм дивізійної гармати потрібне 1202 станко-години, тобто майже в сім разів більше. 82-мм міномет зр. 1937 року в роки Великої Вітчизняної війни мав найбільше розповсюдження в частинах Червоної Армії і був основним зразком. На марші міномети і боєприпаси перевозилися на спеціально розроблених кінних мінометних возах або на транспортних засобах (автомашинах, господарських возах, санях-гринджолах і т. д.), що були у військах, куди укладався один або декілька мінометів з відповідним комплектом людських в'ючних пристосувань, ЗІП і лотки з мінами. На автомашинах перевозилися також розрахунки мінометів. У гірськострілецьких і кавалерійських частинах на марші міномети і боєприпаси перевозилися на кінних в'юках. На невеликі відстані на марші (до 10-15км.), а також при зміні вогняної позиції міномети і міни переносилися розрахунком на спеціальних людських в'юках. Оскільки 82-мм міномети були засобом вогняної підтримки дій стрілецького батальйону, до початку Великої Вітчизняної війни вони перебували на озброєнні мінометної роти батальйону (6 мінометів). У перший період війни 82-мм міномети використовувалися централізовано у складі мінометних батальйонних стрілецьких полків, проте вже в другій половині 1942 р. мінометні роти були повернені в стрілецькі батальйони, що істотно підвищило їх вогняну потужність і самостійність в бою.
Тактико-технічні характеристики 82-мм бат. мiнометa зр.1936 p.
Вітаю Вас Гість | RSS
