Наявність у Червоної Армії танків з протиснарядною бронею поставила з'єднання вермахту, що вторглися на територію СРСР, у важке положення. Стандартна протитанкова зброя піхотних частин гармата Pak-35/36 виявилася безсилою проти цих танків, нові 50-мм гармати Pak-38 були ще в дуже невеликій кількості і теж не відрізнялися високими бойовими характеристиками. Вихід був знайдений в масовому використанні сотень захоплених в перші місяці війни радянських 76,2-мм гармат Ф-22. Річ у тому, що радянські конструктори на чолі з В.Г. Грабіним при розробці цієї гармати так спроектували ствол і підібрали такі матеріали, щоб у разі потреби можна було розточити камору, тобто пристосувати її для більшої гільзи і таким чином підвищити початкову швидкість снаряда, інакше кажучи, потужність гармати. Була передбачена також можливість установки дульного гальма для часткового поглинання сили віддачі при пострілі. Німецькі фахівці належним чином оцінили закладені в конструкції знаряддя можливості, і незабаром на всіх фронтах другої світової війни, включаючи і Африку, з'явилися модифіковані гармати Ф-22, яким було привласнено німецьке позначення Pak-36(r). Зовні вони відрізнялися від оригінальних гармат Ф-22 наявністю масивного дульного гальма і зміненою формою щитового прикриття. Гармата Ф-22 розроблялася в СРСР на початку 30-х років як знаряддя дивізійної артилерії. Вона призначалася для знищення живої сили супротивника, руйнування різного роду укриттів і боротьби з артилерією і мотомеханізованими засобами. У її конструкції ще збереглися деякі елементи популярної в ті роки концепції универсалізму польових знарядь, відповідно до якої польові знаряддя повинні були забезпечувати можливості стрільбии як по наземних, так і по повітряних цілях. У ній вперше для дивізійних знарядь був застосований лафет з двома станинами, що розсувалися в бойовому положенні. Це забезпечувало кут горизонтального обстрілу до 60°. Конструкція лафета дозволяла транспортувати знаряддя на механічній тязі з високими швидкостями по путівцях. Наявність напівавтоматичного затвора дозволила довести скорострільність до 15 пострілів в хвилину. Для стрільби з гармати німці використовували трофейні радянські боєприпаси, у тому числі і постріли патронного заряджання з бронебійними і уламково-фугасними снарядами. При стрільбі з гармати бронебійним снарядом на дальності 100 м при куті зустрічі 90° пробивалася броня завтовшки 98 мм, а на дальності 1 000 м 82 мм. (Товщина броні основного радянського танка Т-34 складала 45-52 мм.) Окрім гармати Pak-36(r) на колісному лафеті в протитанкових частинах вермахту широко використовувалися самохідні установки на базі танків PzKpfw II і PzKpfw 38(t), озброєні цими ж гарматами.
Тактико-технічні характеристики 76-мм п/т гармати PaK 36(r)
Вітаю Вас Гість | RSS
