У 1930 році Управління озброєнь Рейхсверу розробила нові тактико-технічні вимоги до "єдиного кулемета". Кулемет повинен був бути легким, мати скорострільність 600 пострілів в хвилину, повітряне охолоджування, стрічкове живлення, використовувати гвинтівково-кулеметний патрон (7,92x57мм), можливість установки на всі види бойової техніки, використання в зенітних кулеметних установках. Луіс Штанге і інженери Рейнметалла (при цьому Штанге використовував напрацювання і інших фірм) змогли створити 7,92-мм єдиний кулемет. Після проведених випробувань в 1934 році кулемет був прийнятий на озброєння всіх частин вермахту під позначенням Mg-34. Це був перший в світі *єдиний кулемет* (ручний, легкий станковий, зенітний і танковий). Кулемет Mg-34 призначений для вогняної підтримки сухопутних сил своєї армії, а також для ураженняи живої сили, легкоброньованної техніки і транспорту супротивника.Основні частини: Ствол, ствольна коробка, затвор, поворотна пружина, приклад з потиличником, короб, кожух (перфорований для захисту від опіків), кришка короба, приймач.Стрільба з кулемета ведеться гвинтівковими патронами Маузера 7,92х57-мм з легкою і важкою кулею.Кулемет Mg-34 працює на принципі віддачі ствола з коротким ходом. Замикання каналу ствола здійснюється поворотом бойової личинки ковзаючого затвора. На бойовій личинці, окрім бойових упорів, розташовані цапфи з роликами, які входять в криволінійні пази короба. Взаємодію криволінійних пазів короба і роликів бойової личинки забезпечує поворот бойової личинки при відмиканні і замиканні каналу ствола, а криволінійні поверхні ствольної коробки, взаємодіючи з роликами бойової личинки при відмиканні, прискорюють рух затвора назад. Охолоджування ствола - повітря. Ударний механізм - ударникового типу, з окремою бойовою пружиною.Кулемет може вести одиночний або безперервний вогонь. Перемикач вогню (дві виїмки: верхня і нижня) знаходиться на спусковому гачку. Для ведення безперервного вогню необхідно натиснути нижню виїмку. Для ведення одиночного вогню необхідно натиснути верхню виїмку.Кулемет має відкидний стоєчний приціл на дальність стрільби до 2000 м. Для стрільби по повітряних цілях до стійки прицілу приєднувався задній відкидний візир, а до спеціального приливу на кожусі кулемета кріпився передній кільцевий візир. Станковий варіант кулемета нерідко забезпечувався і оптичним прицілом. Оптичний приціл дозволяв вести стрільбу на дистанції до 2,5 км. З закритих позицій по прямому наведенню до 3 км., по непрямому наведенню до 3.5 км.Запобіжник від випадкових пострілів розташований над пістолетною рукояткою з лівого боку в ствольній коробці.Двох варіантне живлення: барабан або стрічка. Спочатку використовувався подвійний барабанний магазин від Mg-13. Із зміною конструкції приймача (введення двустороньої прямої подачі патрона в патронник) дозволили використовувати гнучку металеву шарнірно-ланкову стрічку. Стрічка мала незамкнуту ланку, що дозволяло за допомогою патрона сполучати стрічки між собою. Також нова конструкція приймача дозволяла підводити стрічку як з лівого, так і з правого боку. Вибір напряму рух стрічки здійснювався перестановкою подаючих пальців стрічкопротяжного механізму, а також зміною фігурного важеля, що приводить в дію механізм і розташованого під відкидною кришкою стрічкопротяга. При використанні кулемета як зенітний, стрічки укладалися в спеціальні коробки, які приєднувалися до приймача. Місткість барабана - 75 патронів. Місткість стрічки - 50 або 250 патронівКулемет можна використовувати як ручний, станковий, зенітний або танковий. При використанні як ручний до передньої частини (велика стабільність при веденні вогню) або задньої частини (більший сектор вогню) кожуха кріпиться доладна двонога сошка. При використанні як станкового Mg-34 встановлюється на універсальний верстат (треногу) зразка 1934 року, який дозволяє вести стрільбу, як по наземних, так і по повітряних цілях (тільки при використання спеціального адаптера). Верстат мав буффер віддачу, вузол управління вогнем, кріплення оптичного прицілу. У цьому варіанті стрільбу з Mg-34 можна вести лежачи, сидячи або з коліна. При використанні як зенітний (для боротьби з літаками на висоті до 1км.) використовується легка алюмінієва зенітна тренога зразка 1934 року або ж він міг монтуватися на зенітно-кулеметній спареній тумбової установці (ЗПУ) . Кулемет Mg-34 може використовуватися і як танковий. Для цього необхідно зняти сошку і приклад. У цьому варіанті кулемет мав масивний металевий кожух ствола на дві третини довжини без перфорації. В деяких випадках, коли неможливо використовувати верстат кулемет встановлювали на плечі другого номера розрахунку.При стрільбі чергами ствол кулемета швидко нагрівається, що обумовлене, перш за все, дуже високим темпом стрільби. З цієї причини конструкція кулемета дозволяла замінити ствол. Заміну проводять дві люди. Ствольна коробка має циліндрову форму, з'єднується з кожухом ствола подовжньою віссю на правому боці і клямкою на лівому. Ствольна коробка відкидається щодо кожуха ствола вгору і управо, відкриваючи казенну частину ствола. Гарячий ствол витягувався з кожуха і на його місце ставився холодний, після ствольна коробка поверталася в початкове положення. Виїмка гарячого ствола проводиться в азбестових рукавицях.У кожному відділенні піхотних, гренадерських, кавалерійських і гірськострілецьких полків було по одинці ручному кулемету Mg-34. У піхотних батальйонах на озброєнні кулеметних рот було 12 станкових Mg-34. Розвідувальні, мотоциклетні і саперні підрозділи піхотних і мотопіхотних частин також мали деяку кількість Mg-34.Mg-34, володів високою ськорострільністью і перевершував по вогняній потужності всі іноземні кулемети 1930-х, початку 1940-х рр. У його конструкції вперше вдалося успішно вирішити проблему єдиного універсального кулемета. До основних переваг можна віднести установка будь-якого виду живлення, будь-який напрям подачі стрічки, регулювання автоматики, зміна ствола, швидкий перехід від одного виду вогню до іншого, перестановка сошок, простота обслуговування і звернення.Не дивлячись на всі вище перелічені переваги Mg-34 вийшов досить складним, трудомістким і дуже дорогим кулеметом. В ході війни виразно виявилися недоліки в його конструкції. Mg-34 був дуже складний у виробництві, вимагав дуже багато ресурсів, велика частина деталей виготовлялася методом фрезерування з дуже жорсткими допусками, при цьому необхідно було використовувати метал високої якості. Через це його масове виробництво було затруднене і не покривало потреби вермахту, що росли, що було неприємливо для умов військового часу, що вимагав проводити кулемети у величезних кількостях. При експлуатації ж були потрібні численні додаткові пристосування. Бойові дії показали, що Mg-34 не витримує експлуатації в екстремальних умовах він виявився дуже чутливим до дії жари і холоду, а також він мав підвищену чутливість до забруднення механізмів. Заміна нагрітого ствола була досить складною операцією, вимагаючи участі двох чоловік і наявності азбестових рукавиць, що в бойових умовах викликало затруднення. Всі ці недоліки говорили про необхідність створення принципово іншої конструкції. З цієї причини в 1942 році з'явився набагато більш простий у виробництві і надійний кулемет Mg-42.Кулемет був офіційно прийнятий на озброєння в 1934 році і до 1942 року був основним кулеметом не тільки піхоти, але і танкових військ Німеччини. У 1942 році замість Mg-34 на озброєння був прийнятий більш довершений кулемет Mg-42, проте із-за великих потреб фронту в цій надійній зброї виробництво Mg-34 продовжувалося з випущених раніше комплектуючих деталей аж до кінця Другої Світової війни. За період з 1934 по 1942 рік було виготовлено 345 109 кулеметів Mg-34. За період з 1942 по 1945 рік було виготовлено 130 879 кулеметів Mg-34. Всього було виготовлено 475 988 кулеметів.Кулемет MG-34 був грізною і універсальною зброєю, яка заслужила почесне місце в історії стрілецької зброї.
Вітаю Вас Гість | RSS
