У лютому 1939 року група конструкторів танкового КБ Кіровського заводу в Ленінграді, очолювана Н.Л. Духовим, приступила до розробки однобаштового важкого танка з дизелем, названого КВ (Клим Ворошилов).Дослідний зразок танка KB відносився до важких однобаштових з протиснарядним бронюванням, гарматно-кулеметним озброєнням, встановленим в башті, дизельним танковим двигуном рідинного охолоджування, механічною ступінчастою трансмісією з бортовими фрікціонами, розташованими в кормовій частині корпусу, шестикатковим гусеничним рушієм і незалежною торсіонною підвіскою.Броньові катанні листи корпусу і башти були виготовлені з гомогенної броні, мали значну по тому часу товщину, рівну 75 мм, і з'єднувалися між собою за допомогою електрозварювання. Лобові і кормові броньові листи корпусу, башти і бортові розташовувалися до вертикальної площини під порівняно великими кутами нахилу, що додатково підвищувало їх захисні властивості. Випробування броні танка на Іжорському полігоні шляхом обстрілу бронебійними снарядами з 76-мм гармати, що мали початкову швидкість польоту 650 м/с, при прямому куті зустрічі показали, що броня витримувала їх удари на дистанції 200 м.Озброєння дослідного зразка танка складалося з 45- і 76-мм танкових гармат, встановлених в масці башти, і два 7,62-мм танкових кулеметів ДТ, один з яких встановлювався в кульовій опорі в кормовому листі башти, а інший на турелі на даху башти. 76-мм гармати була основною, а 45-мм спареною, призначеною для боротьби з легкоброньованними або незахищеними цілями.Боєкомплект танка складався з 118 76-мм і 50 45-мм артилерійських пострілів, 1008 патронів до кулеметів, що знаходилися в 16 магазинах, і 24 оборонних ручних гранат Ф-1.Зовнішній зв'язок забезпечувався застосуванням прийомопередаючої симплексної танкової радіостанції 71-ТК-Із з штирьовою антеною, а внутрішня - танковим переговорним пристроєм на трьох абонентів ТПУ-3.У танку був встановлений 12-циліндровий V-образний танковий дизельний двигун рідинного охолоджування В-2 потужністю 368 квт (500 к. с.) при частоті обертання колінчастого валу 1800 об/хв, уніфікований з двигуном вітчизняного середнього танка Т-34. Двигун забезпечував можливість руху танка з максимальною швидкістю до 36 км/год. Він відрізнявся хорошою паливною економічністю, меншою пожежною небезпекою, спрощував систему електроустаткування танка і не створював перешкод при роботі радіостанції.Трансмісія складалася з трьохдискового головного фрікціона сухого тертя, п'ятиступінчастої коробки передач, бортових передач. Механізми повороту дозволяли танку мати розрахунковий мінімальний радіус повороту, рівний ширині його колії, - 2,62 м.Підвіска була незалежною торсіонною. Вона допускала можливість руху по шосе і грунтовим дорогам з непоганими для важкого танка середніми швидкостями, що складали 26,6 і 15,5 км/год відповідно.Екіпаж танка складався з чотирьох чоловік: командира, навідника, радиста і механіка-водія. Командир додатково виконував обов'язки заряджаючого.Дослідний зразок танка KB був виготовлений 1 вересня 1939 року.Випробування дослідного зразка KB показали, що по максимальній швидкості руху і показниками профільної прохідності він практично не відрізнявся від танків СМК і Т-100, а опорна прохідність у нього була краща. Він мав меншу на 3 - 4 людини чисельність екіпажа і значно менші габаритні розміри, що дозволяло йому краще вписуватися в складки місцевості, маскуватися.Випробувань в повному об'ємі танк не пройшов, оскільки було ухвалено рішення направити дослідні зразки танків СМК, Т-100 і KB на Північно-західний фронт, для участі в бойових діях по прориву лінії Маннергейма.Перед відправкою на фронт з танка була демонтована 45-мм спарена гармата, яка затрудняла роботу екіпажа.19 грудня 1939 ухвалою Комітета Ооборони танк КВ був прийнятий на озброєння Червоної Армії.Корпус танка КВ-1 зварювався з катаних броньових листів, максимальна товщина яких досягала 75 мм. Башта виготовлялася в двох варіантах - зварному і литому. У свою чергу, зварних башт також було дві - з прямокутною і закругленою кормою. Максимальна товщина броні у зварних башт досягала 75 мм, у литих - 95 мм. У 1941 році товщину броні зварних башт довели до 105 мм шляхом установки 25-мм екранів, які кріпилися за допомогою болтів.На танках перших випусків встановлювалася 76-мм гармата Л-11, потім Ф-32 того ж калібру, а з осені 1941 року - 76-мм гармата ЗІС-5. Крім того, танк озброювався трьома кулеметами - спареним, курсовим і кормовим. На частини машин встановлювався і зенітний кулемет ДТ. Боєкомплект складався з 135 гарматних пострілів і 2772 патронів до кулеметів. Танк був оснащений телескопічним прицілом ТОД-6, перископним, - ПТ-6 і командирською панорамою ПТ-К.На КВ-1 встановлювався 12-циліндровий чотирьохтактний V-образний дизель рідинного охолоджування В-2К потужністю 500 к.с. (368 квт) при 1800 об/хв. З початком війни, із-за браку дизельних двигунів В-2, єдиним виробником яких був завод №75 у Харкові, танки КВ-1 якийсь час випускалися з бензиновими моторами М-17.Трансмісія включала багатодисковий головний фрікціон сухого тертя, п'ятишвидкісну коробку передач тракторного типу вельми невдалої конструкції, багатодискові бортові фрікціони, двухступінчаті планетарні бортові передачі. Гальма були стрічкові, плаваючі.Ходова частина танка стосовно одного борту складалася з 6 опорних катків малого діаметру з внутрішньою амортизацією і 3 обрезіненних підтримуючих катків. З кінця 1941 року на танки стали встановлюватися підтримуючі катки без гумових бандажів - позначався дефіцит гуми. Провідне колесо цівочного зачеплення мало знімний зубчатий вінець. Підвіска опорних катків - індивідуальна торсіонна. Гусениця шириною 700 мм складалася з 87-90 траків з кроком 160 мм.Максимальна швидкість танка досягала 34 км/год, а запас ходу по шосе - 250 км.На КВ-1 встановлювалася радіостанція 71-ТК-3 і танковий переговорний пристрій ТПУ-4БИС.Бойова маса танка складала 47,5 т, екіпаж складався з 5 чоловік.
Tактико-технічні характеристики Тяжкого танка КВ-1
Вітаю Вас Гість | RSS
