оВже в 1944 році стало очевидно, що Т-34-85 поступається по озброєнню німецькому танку «Пантера». На порядок денний було поставлено питання про назріле переозброєння Т-34. Почати, мабуть, слід із спроб установки на Т-34-85 85-мм гармати великої потужності. Так, наприклад, у вересні 1944 року завод № 92 розробив знаряддя ЗІС-85-ПМ з початковою швидкістю снаряда 980 м/с. Після завершення заводських випробувань знаряддя, що отримало індекс ЗІС-1, передали на Гороховецький полігон. Проте полігонних випробувань ця гармата не витримала. На початку жовтня 1944 року свій варіант 85-мм гармати великої потужності запропонувало і КБ заводу «Більшовик». Йдеться про знаряддя В-9 з початковою швидкістю снаряда 950 м/с і про проект знаряддя В-9К з конічним каналом ствола (початкова швидкість — понад 1150 м/с). Але пропоновані характеристики не влаштовували військових, оскільки ледве дотягували до даних німецької 88-мм гармати KWK 43. Весною 1945 року дослідні роботи над 85-мм танковими знаряддями припинили як бесперспективне. Завдання на установку 100-мм гармати в штатній башті Т-34-85 отримали ОКБ № 9 і відділ 520 заводу № 183 вже в липні 1944 року. Проте, ескізне опрацьовування проекту показало, що штатного «тридцятьчетвірочного» баштового погона діаметром 1600 мм для цього недостатньо. Запозичувати ж погон діаметром 1850 мм від важкого танка ІС не представлялося можливим із-за необхідності виготовлення абсолютно нового корпусу. Проте, конструктори горьковського ОКБ № 92 на чолі з А.Савіним здійснили досить успішну спробу установки знаряддя такого калібру в штатну башту Т-34-85. Вони запропонували для цього 100-мм гармати ЗІС-100, розробленої на підставі конструкції серійного 85-мм знаряддя ЗІС-С-53. Випробування ЗІС-100, втім, пройшли не цілком успішно із-за великого впливу віддачі при пострілі на трансмісію і ходову частину Т-34-85. Не вирішила проблему і установка щілистого дульного гальма. Другий етап робіт по оснащенню «тридцятьчетвірки» 100-мм гарматою був пов'язаний з проектуванням танка Т-44В (майбутній Т-54). За ініціативою А.А.Морозова на заводі № 183 був розроблений «пересувний стенд» з корпусу, вузлів і агрегатів ходової частини і моторний-трансмісійної групи Т-34-85 і нової башти Т-44В. Проте із-за більшого діаметру баштового погона - 1700 мм - корпус танка довелося декілька допрацювати. Був вилучений курсовий кулемет і на одну людину скорочений екіпаж, зменшена товщина днища і даху над двигуном, перенесені у відділення управління паливні баки, опущено сидіння механіка-водія, підвіску 2-го і 3-го опорних катків виконана так само, як і підвіска перших катків, поставлені п'ятироликові провідні колеса. У такому вигляді ця машина отримала позначення Т-34-100. Її маса досягла 33 т. У лютому-березні 1945 року цей танк проходив випробування на Свердловськом і Гороховецьком полігонах. Причому в нього встановлювалася як гармата ЗІС-100, так і Д-10 від ОКБ № 9. Випробування завершилися досить успішно, хоча купчастість стрільби була невисокою, а навантаження на трансмісію при пострілі як і раніше були надмірно великими. Проте, машина сподобалася військовим і вони зажадали продовження робіт над нею, проте всі спроби усунути перераховані недоліки не увінчалися успіхом. В той же час, в кінці 1944 року, в КБ заводу № 92 в Горькому спроектували нове 100-мм знаряддя ЛБ-1, що володіло зниженою віддачею. Це знаряддя також встановили на Т-34-100. По пристрою ЛБ-1 була дуже близька до Д-10. Ствол її складався з труби моноблоку, навінтного казенника і дульного гальма такої ж конструкції, що і у ЗІС-100. Довжина танка з гарматою вперед досягала 9150 мм, ствол на 3340 мм виходив за габарити машини. З 6 по 14 квітня 1945 року на Гороховецькому полігоні пройшли полігонні випробування гармати ЛБ-1 в танку Т-34-100. Було зроблено 1000 пострілів і пройдено 501 км. Фактична скорострільність ЛБ-1 склала 5,2-5,8 вистр/хв. Купчастість стрільби у нового знаряддя виявилася вищою, ніж у попередників, а навантаження на ходову частину і трансмісію нижчі.Комісія зробила висновок, що «після усунення виявлених недоліків гармата може бути рекомендована до ухвалення на озброєння». Проте, не дивлячись на великий інтерес військових до танка Т-34-100, серійне його виробництво так і не було почате - 100-мм гармата виявилася «непідйомною» для «тридцятьчетвірки». У 1945 році робилися спроби оснастити гарматою ЛБ-1 середній танк Т-44, озброєння якого - 85-мм гармати - визнали недостатнім для післявоєнного часу. Ця машина отримала індекс Т-44-100. Маса танка зросла до 33 т проти 31-31,5 т у серійних «сорокчетвірок». На кришці люка що заряджає встановили зенітний кулемет ДШК. Борти і ходову частину танка прикрили 6-мм протикумулятивними екранами. Для випробувань підготували два танки Т-44-100, які продемонстрували невисоку надійність і погані маневрені якості. На озброєння Т-44-100 прийнятий не був. Робота ця взагалі вже мала мало сенсу, оскільки в березні 1945 року на випробування вийшов прототип танка Т-54.
Вітаю Вас Гість | RSS
