У 1943 р. у зв'язку з появою на полі бою нових німецьких танків PzKpfw VI “Тігр” і PzKpfw V “Пантера”, на порядок денний гостро встало питання про кардинальну модернізацію танка Т-34. Не можна сказати, щоб до цього часу не робилися спроби розробки більш довершених танків. Ця робота, припинена з початком війни, поновилася в 1942 р., у міру завершення поточної модернізації і усунення недоліків Т-34. Тут, в першу чергу, слід згадати проект середнього танка Т-43. Ця бойова машина створювалася з урахуванням тих, що пред'являються до Т-34 вимог його бронезахисту, вдосконалення підвіски і збільшення об'єму бойового відділення. Нова бойова машина на 78,5% була уніфікована з серійною “тридцатьчетвіркою”. Форма корпусу Т-43 в основному залишилася тим самим, так само як і двигун, трансмісія, елементи ходової частини, гармата. Основна відмінність полягала в посиленні бронювання лобових, біртових і кормових листів корпусу до 75 мм, башні—до 90 мм. Крім того, місце механіка-водія і його люк перенесли в праву частину корпуси, а місце стрільця-радиста і установка курсового кулемета ДТ були ліквідовані. У носовій частині корпусу зліва розмістили паливний бак в броньованій вигородці; бортові баки вилучили. Танк отримав торсіонну підвіску. Найбільш же істотним нововведенням, що різко відрізняло на вигляд Т-43 від Т-34, стала тримісна лита башта з розширеним погоном і низькопрофільною командирською башточкою. З березня 1943 р. два дослідні зразки танка Т-43 (їм передувала машина Т-43-1, що побудована в кінці 1942 р., мала люк-пробку механіка-водія і зміщену до корми башти командирську башточку) проходили випробування, у тому числі і фронтові, у складі окремої танкової роти імені НКСМ. Вони виявили, що Т-43 із-за збільшеної до 34,1 т маси декілька поступається Т-34 по динамічних характеристиках (максимальна швидкість знизилася до 48 км/год), хоч і істотно превосходить останній по плавності ходу. Танкісти відзначали простір бойового відділення і більшу зручність в обслуговуванні озброєння. Після випробувань, в кінці літа 1943 р. танк Т-43 був прийнятий на озброєння Червоної Армії. Почалася підготовка до його серійного виробництва. Проте підсумки Курської битви внесли істотні корективи в ці плани. В кінці серпня на заводі № 112 відбулася нарада, на яку прибули нарком танкової промисловості В.А.Малишев, командувач бронетанковими і механізованими військами Червоної Армії Я.Н.Федоренко і відповідальні співробітники Наркомату озброєнь. У своєму виступі В.А.Малишев відзначив, що перемога в Курській битві дісталася Червоній Армії дорогою ціною. Ворожі танки вели вогонь по наших з дистанції 1500 м, наші ж 76-мм танкові гармати могли уразити “Тигрів” і “Пантер” лише з дистанції 500 — 600 м. Відповідно до цього документа заступник командувача БТ і MB генерал-лейтенант танкових військ В.М.Коробков наказав задіювати в ході цих випробувань, що проходили з 25 по 30 квітня 1943 р. на полігоні в Кубинці, трофейний “Тігр”. Результати випробувань виявилися маловтішними. Так, 76-мм бронебійно-трасуючий снаряд гармати Ф-34 не пробив бортовую броню німецького танка навіть з дистанції 200 м! Найбільш же ефективним засобом боротьби з новою важкою машиною супротивника виявилася 85-мм зенітна гармата 52К зразка 1939 р., яка з дистанції до 1000 м пробивала його 100-мм лобову броню. 5 травня 1943 р. ГКО прийняв ухвалу № 3289 “О посиленні артилерійського озброєння танків і самохідних установок”. У нім перед НКТП і НКВ були поставлені конкретні завдання по створенню танкових гармат із зенітною балістикою. Ще в січні 1943 р. до розробки такої гармати приступило КБ заводу № 9, кероване Ф.Ф.Петровим. До 27 травня 1943 р. були випущені робочі креслення гармати Д-5Т-85, що спроектованої за типом німецьких танко-самохідних гармат і відрізнялася малою вагою і невеликою довжиною відкоту. У червні перші Д-5Т виготовили в металі. Приблизно в цей же час були готові дослідні зразки інших 85-мм танкових знарядь: ЦАКБ (головний конструктор В.Г.Грабін) представило гармати С-53 (провідні конструктори Т.І.Сергеев і Г.І.Шабаров) і С-50 (ведучі конструктори В.Д.Мещанінов, А.М.Волгевский і В.А.Тюрин), а артилерійський завод № 92 — гармату ЛБ-85 А.И.Савіна. Таким чином, до середини 1943 р. до випробувань були готові чотири варіанти 85-мм гармат, що призначалися для озброєння середнього танка. Але якого? Т-43 відпав достатньо швидко — ця машина і з 76-мм гарматою важила 34,1 т. Установка потужнішого, а значить, і важчого знаряддя спричинила б за собою подальше збільшення маси, зі всіма витікаючими з цього негативними наслідками. Крім того, перехід заводів на випуск нового танка, що хоч і мав багато загального з Т-34, неминуче викликав би зниження об'ємів виробництва. А це було свято! В результаті всього серійний випуск Т-43 так і не почався. У 1944 р. в дослідному порядку на нього все-таки встановили 85-мм гармати, на цьому все і закінчилося. Тим часом гармата Д-5Т була цілком вдало зкомпонована в перспективному важкому танку ІС. Для установки ж Д-5Т в середній танк Т-34 потрібно було збільшити діаметр баштового погона і встановити алеву башту. Над цією проблемою трудилися КБ заводу “Червоне Сормово” на чолі з В.В.Криловим і баштовою групою заводу № 183, керована А.А.Молоштановим і М.А.Набутовским. В результаті з'явилися дві дуже схожі один на одного литі башти з діаметром погона 1600 мм. Обидві вони нагадували башту дослідного танка Т-43, узяту за основу при проектуванні. Негативним чином на хід робіт вплинула обіцянка керівництва ЦАКБ встановити 85-мм гармати С-53 в штатну башту танка Т-34 з діаметром погона 1420 мм. В.Г.Грабін добився того, щоб завод № 112 виділив йому серійний танк, на якому в ЦАКБ переробили передню частину башти, зокрема цапфи знаряддя були винесені вперед на 200 мм. Цей проект Грабін спробував затвердити у В.А.Малишева. Проте у останнього виникли серйозні сумніви щодо доцільності подібного рішення, тим паче, що випробування нової гармати в старій башті, проведені на Гороховецькому полігоні, закінчилися невдачею. Дві люди, що знаходилися в башні, не могли нормально обслуговувати гармату. Різко скоротився і боєкомплект. Малишев наказав М.А.Набутовскому вилетіти на завод № 112 і у всьому розібратися. На спеціальній нараді, у присутності Д.Ф.Устинова і Я.Н.Федоренко, Набутовський начисто розкритикував грабінський проект. Стало очевидним, що альтернативи башті з розширеним погоном немає. Разом з тим з'ясувалося, що гармата С-53, що перемогла в конкурсних випробуваннях, не може бути встановлена в башту, сконструйовану сормовічами. При установці в цій башті у гармати був обмежений кут вертикального наведення. Потрібне або змінити конструкцію башти, або встановити іншу гармату, наприклад Д-5Т, яка вільно б компонувалася в сормовську башту. Завод “Червоне Сормово” за планом до кінця 1943 р. повинен був випустити 100 танків Т-34 з гарматою Д-5Т, проте перші бойові машини цього типу покинули його цехи тільки на початку січня 1944-го, тобто фактично до офіційного ухвалення нового танка на озброєння. Ухвала ГКО № 5020, в відповідність з яким Т-34/85 прийняли на озброєння Червоної Армії, побачило світ тільки 23 січня 1944 р. Танки, озброєні гарматою Д-5Т, помітно відрізнялися від машин пізнішого випуску на вигляд і внутрішньому устрою. Башта танка була двомісною, а екіпаж складався з чотирьох чоловік. На даху башти була сильно зміщена вперед командирська башточка з двостулковою кришкою, що оберталася на кульковій опорі. У кришці закріплювався оглядовий перископний прилад МК-4, що дозволяв вести круговий огляд. Для стрільби з гармати і спареного кулемета встановлювалися телескопічний шарнірний приціл ТШ-15 і панорама ПТК-5. У обох бортах башти були оглядові щілини із стеклоблокам триплекс. Радіостанція розміщувалася в корпусі, а введення її антени — на правому борту, так само як у танка Т-34. Боєкомплект складався з 56 пострілів і 1953 патронів. Силова установка, трансмісія і ходова частина змін практично не зазнали. Ці танки дещо розрізнялися між собою залежно від часу випуску. Наприклад, машини ранніх випусків мали один баштовий вентилятор, а більшість подальших — два. З березня 1944 р. Т-34/85 почали поступати в частини. В першу чергу ними переозброювалися гвардійські танкові бригади. Зокрема з'єднання 2-го, 6-го, 10-го і 11-го гвардійських танкових корпусів. На жаль, ефект від першого бойового застосування нових танків був невисоким, оскільки бригади отримували всього по декілька машин. До того ж зовсім мало часу відводилося в бойових частинах на перепідготовку екіпажів. Одним з перших Т-34/85 з гарматою Д-5Т отримав 38-й окремий танковий полк. Ця частина мала змішаний склад: крім Т-34/85 в ній знаходилися і вогнеметні танки ВІД-34. Всі бойові машини полку були побудовані на засоби Російської Православної церкви і несли на своїх бортах назву “Дімітрій Донськой”. У березні 1944 р. полк увійшов до складу 53-ої загальновійськової армії і взяв участь в звільненні України. У помітних кількостях Т-34/85 використовувалися в ході наступу в Білорусії, червня 1944 р., що почався в кінці Вони складали вже більше половини з 811 “тридцятьчетвірок”, що брали участь в цій операції. У масовому ж порядку Т-34/85 застосовувалися в бойових діях в 1945 р.: у Вісло-одерскій, Померанській, Берлінській операціях, в битві біля озера Балатон в Угорщині. Зокрема, напередодні Берлінської операції укомплектованість танкових бригад бойовими машинами цього типу була майже стовідсотковою. Слід зазначити, що в ході переозброєння танкових бригад в них відбулися деякі організаційні зміни. Оскільки екіпаж Т-34/85 складався з п'яти чоловік, то на доукомплектовано екіпажів був обернений особовий склад роти протитанкових рушниць. До середини 1945 р. на озброєнні радянських танкових частин, що дислокувалися на Далекому Сході, були в основному застарілі легкі танки БТ і Т-26. До початку війни з Японією у війська поступило 670 танків Т-34/85, що дозволило вкомплектувати ними перші батальйони у всіх окремих танкових бригадах і перші полки в танкових дивізіях. 6-а гвардійська танкова армія, перекинута до Монголії з Європи, залишила свої бойові машини в колишньому районі дислокації (Чехословакія) і вже на місці отримала 408 танків Т-34/85 із заводів №183 і №174. Таким чином, машини цього типу взяли найбезпосереднішу участь в розгромі Квантунськой армії, будучи ударною силою танкових частин і з’єднань. Крім Червоної Армії танки Т-34/85 поступили на озброєння армій декількох країн-учасниць антигітлерівської коаліції. Першим танком цього типу у Війську Польському став Т-34/85 з гарматою Д-5Т, переданий 11 травня 1944 р. 3-у учбовому танковому полку 1-ої польської армії. Що стосується бойових частин, то першою ці танки—20 одиниць—получила 1-а польська танкова бригада у вересні 1944 р. після боїв під Студзянками. Всього ж в 1944— 1945 р. Військо Польське отримало 328 танків Т-34/85 (останні 10 машин було передано 11 березня). Танки поступали із заводів №183, №112 і ремонтних баз. В ході бойових дій значна частина бойових машин була втрачена. За станом на 16 липня 1945 р. у Війську Польському числилися 132 танки Т-34/85. Всі ці машини були порядком зношені і вимагали капітального ремонту. Для його проведення створили спеціальні бригади, які на місцях недавніх боїв знімали з підбитих польських, та і радянських танків справні вузли і агрегати. Цікаво відзначити, що в ході ремонта з'явилося деяка кількість “синтезованих” танків, коли у Т-34 раннього випуску міняли підбаштовий лист і встановлювали башту з 85-мм гарматою. 1-а окрема чехословацька бригада отримала Т-34/85 на початку 1945 р. в її склад тоді входили 52 Т-34/85 і 12 Т-34. Достовірно відомі факти застосування окремих Т-34/85 5-ою танковою дивізією СС «Вікінг», 252-ою піхотною дивізією і деякими іншими частинами. Що стосується союзників Німеччини, то в 1944 р. фінни, наприклад, захопили дев'ять Т-34/85, шість з яких експлуатувалися у фінській армії до 1960 р. Як це часто буває на війні, бойова техніка іноді кілька разів переходила з рук в руки. Весною 1945 р. 5-а гвардійська танкова бригада, що воювала у складі 18-ої армії на території Чехословакії, захопила у німців середній танк Т-34/85. Цікаво відзначити, що на той момент матеріальна частина бригади складалася з легких танків Т-70, середніх Т-34 і батальйону трофейних угорських танків. Захоплена машина стала першим танком Т-34/85 в цій бригаді. Варто відзначити, що Т-34/85 застосовувався не тільки як танк і як транспортер піхоти. Поручні на корпусі дозволяли піхотному "танковому десанту" пересуватися по полю бою на броні. Модифікації включали вогнеметний танк з установкою вогнемета замість лобового кулемета, самохідні артилерійські установки СУ, танк-тральщик з Катковим мінним тралом, мостовий танк. З пошкоджених в бою танків знімали башти і використовували їх як ремонтний-евакуаційні машини, хоча реально вони рідко були чим-небудь більше, ніж просто танкові тягачі. Простота, зручність при експлуатації і технічному обслуговуванні, в сукупності з хорошим бронезахистом, маневреністю і достатньо потужним озброєнням і стали причиною успіху і популярності Т-34/85 у танкістів. Німці назвали Т-34/85 "кращим танком в світі". Т-34/85 випускався аж до 1948 р. У післявоєнний період Т-34/85 випускався в колишній Чехословакії і в Польщі. Бойові машини цього типу перебували на озброєнні армій всіх країн-учасниць Варшавського Договору, а також ще 28 країн Європи, Азії, Африки Латинської Америки. Після Другої світової війни Т-34/85 брали участь у війні в Кореї і В'єтнамі, в бойових діях на Близькому Сході, в Анголі і Мозамбіку.
Tактико-технічні характеристики Середнього танка Т-34/85
Вітаю Вас Гість | RSS
