Після закінчення Західної кампанії Адольф Гітлер визнав доцільним "вирішити російську проблему". Крім усього іншого, це дозволило б, на думку фюрера, вийти через Кавказ до турецької межі і далі через Іран уразити Британську імперію ударом в серце — Індію. Для дій в умовах тропіків пропонувалося створити високомобільні з'єднання, оснащені спеціальною бойовою технікою і зброєю. Одним із зразків такої техніки повинен був стати новий важкий бронеавтомобіль SdKfz 234, розробку якого управління озброєнь замовило фірмам BUESSING-NAG, Daimler-Benz і «Фрідріх Шихау». Замовлення було видане 5 серпня 1940 р., перші два прототипи були готові вже до листопада 1941 р., а 8 червня 1942 р. почалися випробування вдосконалених зразків бронеавтомобіля. Спочатку планувалося проводити щомісячно по 5 машин нового типу, поступово довівши їх випуск до 30 одиниць в місяць до липня 1943 р. У червні 1943 р. було замовлено 80 бронеавтомобілів і 120 двигунів. У другій половині 1943р. поступило замовлення ще на 300 машин. Всього з жовтня 1943 по березень 1945 р. німецької промисловості вдалося виготовити 478 бронеавтомобілів SdKfz 234 всіх модифікацій. Не дивлячись на зовнішню схожість цього бронеавтомобіля з тим, що випускався раніше також чотиривісним бронеавтомобілем SdKfz 231, він був абсолютно новою машиною. При цьому висота SdKfz 234 опинилася на 240 мм нижче, ніж у SdKfz 231, а товщина лобової броні корпусу доведена до 30 мм. Крім того, попереду корпусу вмонтовувалася додаткова бронеплита завтовшки 8 мм. Це дозволило істотно понизити уразливість бронеавтомобіля від вогню протитанкових засобів супротивника. Важливим новим елементом SdKfz 234 став високоекономний 8-циліндровий V-образний дизельний двигун повітряного охолоджування Tatra 103 потужністю 210 к.с., який чудово працював в умовах жаркого клімату і забезпечував підвищений запас ходу. На шосе машина розвивала максимальную швидкість 80 км/год, на перетнутій місцевості долала підйоми крутизною 30°, рови шириною 1,35 м і стінки заввишки до 0,5 м. Без попередньої підготовки форсувала брід завглибшки до 1,2 м. Озброєння перших серійних машин модифікації SdKfz 234/1 складалося зі встановлених в башті 20-мм танкової гармати KWK 38 і 7,92-мм кулемета MG42. Згодом гармата була замінена більш скорострільною 20-мм аерогарматою MG 151/20, пристосованою для стрільби по повітряних цілях. Оскільки розвідувальним підрозділам був потрібний також бронеавтомобіль для боротьби з танками супротивника, в ході серійного виробництва SdKfz 234 були розроблені його модифікації з потужнішим озброєнням:SdKfz 234/2 — розвідувальний бронеавтомобіль «Пума» з 50-мм гарматою з довжиною ствола 24 калібри. Виготовлено 101 машину;SdKfz 234/3 — бронеавтомобіль вогняної підтримки, озброєний 75-мм гарматою KWK 51 в нерухомій відкритій зверху нізкопрофільній рубці. Випущено 88 машин;SdKfz 234/4 — розвідувальний бронеавтомобіль з 75-мм протитанковою гарматою з довжиною ствола 48 калібрів. Виготовлено 89 машин.В кінці березня 1945 р. німецькі озброєні сили мали в своєму розпорядженні 71 бронеавтомобіль сімейства SdKfz 234.
Tактико-технічні характеристики бронеавтомобіля SdKfz 234
Вітаю Вас Гість | RSS
