Легкий колісно-гусеничний танк БТ-5 був створений в результаті робіт по подальшому вдосконаленню бойових властивостей танка БТ-2. Не дивлячись на ряд позитивних якостей, таких як висока оперативна і тактична рухливість і відносна простота виробництва, вже в процесі випробувань перших дослідних зразків швидкохідного танка БТ-2 виявилися і ряд серйозних як конструктивних, так і виробничих недоліків. Річ у тому, що придбані у Дж.Уолтера Крісті танки “М.1940” були ще “сирими” , зібраними невеликою групою висококваліфікованих американських робочих в одиничних екземплярах з використанням високоякісних матеріалів (сталь, дюралюміній, каучук і т.п.).При постановці танків “М.1940” на серійне виробництво в СРСР під маркою БТ-2 вони виявилися не зовсім технологічні, оскільки вимагали робочіх високої кваліфікації, яких, на початку 30-х рр. в Радянському Союзі просто не вистачало. Адже розгорнена в цей час широка індустріалізація країни тільки набирала темпи. У цей період велися інтенсивні роботи із створення броньової сталі, зносостійких матеріалів (сталь для траків гусениць, гума для бандажів катків і т.п.). І нарешті, виникли проблеми з основною зброєю для танків. Мало того, що снаряд 37-мм гармати БТ-2 володів недостатньою фугасною дією, так ще і випуск гармати не забезпечував в необхідних кількостях потреб танкової промисловості. От чому паралельно з серійним випуском колісний-гусеничного танка БТ-2 конструктори, технологи, робочі, представники військового приймання (ВП) ХПЗ в тісній взаємодії з представниками НІБТ полігону працювали над усуненням недоліків і подальшим вдосконаленням машини. Результатом даної роботи з'явився покращений зразок - колісний-гусеничний танк БТ-5, який був запущений в серійне виробництво в 1933 році. Його виробництво продовжувалося до 1934 року, всього було випущено 1884 танки цього типу. До початку Великої Вітчизняної війни вони перебували на озброєнні танкових і мотострілкових дивізій. Легкий колісний-гусеничний танк БТ-5 по своїй компонувальній схемі повністю повторював свого попередника — танк БТ-2, але конструктивно відрізнявся від нього установкою потужнішого озброєння, карбюраторного двигуна М-5 і пов'язаними з цим незначними змінами корпусу і башти, а також деякими змінами окремих елементів гусеничного рушія. У зв'язку з новими конструктивними змінами бойова маса машини зросла до 11,6 т, а до кінця виробництва після внесення ряду удосконалень вона досягла 11,9 т. Відділення управління змін не зазнало, за винятком установки праворуч від механіка-водія двох вогнегасників — переносного і стаціонарного. У бойовому відділенні в новій башті, що мала в порівнянні з баштою танка БТ-2 великі розміри, разом з командиром танка став розміщуватися третій член екіпажа — заряжающий-кулеметник. Командир машини, який одночасно виконував роль навідника, розміщувався зліва від знаряддя, а що заряджає — справа. У ніші башти для танків, що оснащуються радіостанцією, було передбачено місце для її установки. У моторному відділенні, на відміну від танка БТ-2, замість однієї було встановлено дві акумуляторні батареї. В порівнянні з БТ-2 бронювання танка БТ-5, за винятком кришки люка механіка-водія, не змінилося. Корпус і башта виготовлялися з броньових катаних листів завтовшки 6, 10, 13 і 15 мм. Лобовий щиток механіка-водія мав товщину 20 мм, а лите носове відливання мало товщину лобової частини 40 мм, ніжней — 30 мм. У кришці люка механіка-водія за оглядовою щілиною був встановлений оглядовий прилад — куленепробивне скло, поміщене в спеціальну обойму і рамку. При заміні пошкодженого скла в бойових умовах оглядова щілина закривалася броньовою заслінкою. У верхній частині кришки люка механіка-водія була приварена накладка для захисту щитка водія від свинцевих бризок. Крім того, люк механіка-водія був забезпечений резиновими ущільненнями, а верхній похилий лобовий лист для спрощення виробництва був виконаний складеним з трьох частин. Арка над механіком-водієм у зв'язку з установкою радіостанції була урізана. Для збереження жорсткості корпусу в цьому місці встановлювалися спеціальні короби, закріплені поза бойовим відділенням. Зовнішні бортові броньовані листи корпусу танка складалися з двох частин і з'єднувалися між собою зовні за допомогою броньової накладки на заклепках. Для кращого ущільнення корпусу між внутрішніми бортовими листам, косинцями і днищем в місцях їх з'єднання були прокладені полотняні прокладки на сурику. Для оберігання трансмісійного відділення від попадання в нього сторонніх предметів і грязі над жалюзі була встановлена захисна дротяна сітка. Для доступу до жалюзі при проведенні технічного обслуговування сітка відкидалася на петлях, а під час руху кріпилася до заднього листа даху двома болтами. Між п'ятими і шостими підкошуваннями у внутрішніх бортових листах були зроблені отвори для виходу повітря від вентилятора при закритих жалюзі. Передній лист одночасно був дахом рубки механіка-водія і приварювався до бічних листів рубки. Два бічні листи приварювалися до верхнього похилого листа носа і косинців бортових листів, а також двома болтами кріпилися до косинців перегородки. Кожен лист мав 12 отворів для кріплення погона башти.Нова броньована башта збільшених розмірів встановлювалася на кульковому погоні і мала клепаний (циліндрова) або зварний (еліптична) корпус, що складається з двох листів, сполучених між собою за допомогою накладок. У передньому листі було вирізане прямокутний отвір для спареної установки гармати і кулемета, з боків розташовувалися дві оглядові щілини із стеклоблоками і двома круглим отвором для стрільби з револьвера, що закривалися броньовими пробками. На 230 машинах першого випуску в задньому листі циліндрової башти було вирізане прямокутний отвір, що закривався зовні патронним (снарядним) ящиком трапецієвидної форми, який одночасно виконував роль противаги спареної установки озброєння і кріпився до башти за допомогою заклепок. На решті машин ящик був замінений овальною (еліптичною) кормовою нішею. У кормовій частині башти був прямокутний люк для доступу всередину ніші, який закривався кришкою люка, що закривалася зовні, на петлях. Дах башти складався з двох листів, один з яких розташовувався над циліндровою частиною башти, а інший накривав її кормову нішу. У даху башти розташовувалися два люки для посадки і виходу екіпажа (у циліндровій башті з снарядним ящиком був лише один люк). Над казенною частиною гармати розташовувався вентиляційний отвір. Отвір для перископа знаходився в лівій частині даху башти, а отвір для сигналізації — в правій. Повна маса башти з озброєнням і боєприпасами досягала 1100 кг, а маса спареної установки— 220-250 кг Основною зброєю танка БТ-5 була 45-мм гармати 20К зр. 1932 р. Гармата призначалася для ведення вогню по танках і бронемашинах, артилерії, відкрито розташованих вогняних засобах піхоти і живій силі супротивника. Вона могла вести вогонь бронебійними і осколковими снарядами, володіла хорошими по тому часу тактико-технічними показниками. Вона мала люльку ночвоподібної форми і клиновий вертикальний затвор з напівавтоматикою інерційно-механічного типу, який забезпечував бойову скорострільність до 15 вистр/мин. Проте складність подібної автоматики надалі привела до заміни її напівавтоматикою копірного або типу качалки. Довжина ствола гармати складала 46 калібрів, дальність стрільби прямим наведенням — 3600 м, а максимальна — 4800 м. Бронебійний снаряд масою 1,425 кг мав початкову швидкість 760 м/с і на дистанції 1000 м пробивав по нормалі танкову броню завтовшки 37 мм. На дистанції 2500 м цей показник знижувався до 20,8 мм. Осколковий снаряд масою 2,15 кг мав початкову швидкість 335 м/с. Допоміжною зброєю танка БТ-5 був спарений з гарматою 7,62-мм танковий кулемет ДТ, який мав свій автономний приціл, що забезпечував можливість ведення стрільби незалежно від знаряддя. Перископний приціл ПТ-1 зр.1932 р. встановлювався в броньовому стакані з лівого боку на даху башти. Він забезпечував стрільбу прямим наведенням з гармати і кулемета і кругове спостереження з танка. Наведення спареної установки у вертикальній площині здійснювалося в межах від — 5° до +21°. У спареному положенні вогонь із знаряддя і кулемета вів навідник за допомогою ножних спусків гармати і кулемета, розташованих під його правою ногою на підніжці. При незалежній стрільбі кулемет мав сектор обстрілу у вертикальній площині + 5° і в горизонтальній площині + 4,5°. В цьому випадку вогонь з нього вів той, що заряджає. Боєкомплект танків з циліндровими баштами складався з 86 пострілів, в лінійних танках з еліптичними баштами він зріс до 115 пострілів і 2709 патронів, розташованих в 43 дисках. У танках, оснащених радіо станціями 71-ТК-1, розміщувалося 75 снарядів. Збільшення боєкомплекту машини в порівнянні з боєкомплектом танка БТ-2 було досягнуте за рахунок розміщення додаткового укладання снарядів на підлозі в бойовому відділенні і розміщення снарядів в ніші башти. На підлозі бойового відділення укладалися 29 снарядів. У танках, де не встановлювався прилад електроконтакта, снаряди на підлозі бойового відділення укладалися по висоті в чотири ряди упоперек корпусу на дерев'яних стелажах. Зверху стелажі закривалися спеціальною сталевою кришкою на петлях, утворюючи фальшпол бойового відділення. У моторному відділенні танка уздовж подовжньої осі машини встановлювався чотирьохтактний, дванадцяти циліндровий, V-образний карбюраторний двигун М-5 рідинного охолоджування потужністю 400 к.с. (294 квт) при 1650 об/хв. з двома здвоєними карбюраторами типу пульверизації з постійним рівнем, системи "Зеніт-52". Як паливо використовувався авіаційний бензин. Пуск двигуна проводився за допомогою двох електричних стартерів "МАЧ" потужністю по 1,3 к.с. (0,96 квт) кожен (або одним стартером "Сцинтілла" потужністю 2 к.с. (1,47 квт), або "СМС" потужністю 3,5 к.с. (2,8 квт), а також вручну за допомогою заводної рукоятки, встановленої на редукторі пуску в бойовому відділенні. Місткість двох паливних баків складала 360 л. На машинах випуску 1934 — 1935 рр. запас палива, що возиться, був збільшений до 530 л за рахунок установки в кормовій частині по бортах двох додаткових баків. У системі охолоджування зимою стали застосовувати низькозамерзающу охолоджуючу рідину (суміш води із спиртом і гліцерином). А для підтримки необхідної температури під час стоянок і забезпечення пуску двигуна на морозі між картером двигуна і радіаторами системи охолоджування встановлювалися два хімічні обігрівачі. Обігрівачі приводилися в дію за 3 — 4 години до пуску двигуна і встановлювалися в моторному відділенні. На танках БТ-5 перших випусків встановлювалася трансмісія, аналогічна трансмісії танка БТ-2. Згодом на машинах стали встановлюватися більш довершені агрегати трансмісії: багатодисковий головний фрікціон нової конструкції сухого тертя, чотириступінчаста коробка передач. Решта агрегатів трансмісії залишилася без змін. Особливістю танка БТ-5, як і його попередника — танка БТ-2, була установка на них комбінованого колісний-гусеничного рушія. Його конструкція залишилася без істотних змін, за винятком установки посилених провідних коліс гусеничного ходу і нових опорних катків. Електроустаткування машини було виконане по однодротяній схемі, напруга бортової мережі складала 12 В.Основним джерелом електричної енергії танка був генератор "Сцинтілла" потужністю 190 Вт або генератор ГП (або ГА) потужністю 180 Вт. При непрацюючому двигуні джерелом електричної енергії були дві акумуляторні батареї 6СТА УШБ. 263 танки БТ-5 (БТ-5РТ) було оснащено радіостанціями 71-ТК-1 "Шакал" і мали поручневу антену, розташовану по периметру башти. Для зв'язку командира танка з екіпажем і ведення переговорів між членами екіпажа використовувалася система внутрішньотанкового телефонного зв'язку з оптичним викликом — танковим переговорним пристроєм (ТПУ-З).
Tактико-технічні характеристики Лeгкого танка БТ-5
Вітаю Вас Гість | RSS
