Після закупівлі в 1929 році в Англії танкетки "Карден-лойд" МкVI було вирішено почати її виробництво, але заздалегідь усунути наявні недоліки і внести ряд удосконалень. Цим зайнявся колектив конструкторів на чолі з Н.Н. Козиревим.Були збільшені розміри корпусу, розширена колія, змінена ходова частина, посилений броньовий захист, встановлений дах і відкидні броньові ковпаки над місцями водія і стрільця. У ходовій частині додалося по парі катків. Машину оснастили мотором і трансмісією радянського виробництва: карбюраторним двигуном рідинного охолоджування ГАЗ-АА (ФОРД-АА) потужністю 40 к.с., КПП і диференціалом серійного автомобіля ГАЗ-АА. Ці зміни привели до значного збільшень маси і габаритів.Корпус танкетки складався з броньових катаних листів, що з'єднувалися заклепками і частково електрозварюванням. Для посадки екіпажа на даху були два прямокутні люки, що закриваються зсередини кришками. Спостереження за полем бою велося через оглядові щілини, розташовані у верхньому лобовому і бортових листах корпусу. Листи корпусу, по висоті до 400 мм від днища, з'єднувалися із застосуванням полотняних прокладок, чим забезпечувалася водонепроникність корпусу машини при подоланні броду. Танкетка була озброєна 7,62-мм кулеметом ДТ зразка 1929 року. 28 магазинів для кулемета розташовувалися на стелажах, встановлених в патронних коробках, і подавалися для заряджання спеціальним тросовим механізмом. Засоби зовнішнього і внутрішнього зв'язку були відсутні; зв'язок між окремими машинами в підрозділі підтримувався за допомогою сигнальних прапорців.Проте, танкетка залишалася низькою і незручною із-за розміщення двигуна в середині корпусу без якої-небудь огорожі між місцями водія і стрільця. Жорстка ходова частина створювала сильне трясіння на великому ході. Це створювало несприятливі умови для роботи екіпажа. Доводилося підбирати для Т-27 малорослих людей. Великим недоліком була відсутність засобів зв'язку.Танкетка була прийнята на озброєння наказом Реввоєнради СРСР 13 лютого 1931 року ще до виготовлення дослідного зразка. Серійне виробництво почалося в кінці того ж року і в 1933 році припинилося. Всього було випущено близько 2600 машин.В процесі виробництва в конструкцію корпусу вносилися зміни. Зокрема, з 1932 року на ній встановлювали замість загального ковпака два роздільних для стрільця і водія. Посилений бронезахист стрільця.Мала вага дозволяла перевозити її по повітрю. Танкетки доставлялися посадочним способом підвішеними на бомботримачах важких бомбардувальників ТБ-3. Вперше в світі це було продемонстровано на великих маневрах Червоної Армії в 1935 році.Т-27 спочатку передбачалося використовувати в цілях розвідки, зв'язку і супроводу в бою важких танків. Проте із-за слабкого бронювання виконати таке завдання не вдалося. Танкетки поступили в кавалерійські дивізії для цілей розвідки і супроводу кінноти.На початку 30-х років Т-27 успішно застосовувалася в Середній Азії для боротьби з басмачами. В кінці 30-х років танкетки використовувалися головним чином для підготовки танкістів. Надалі деякі танкетки Т-27, після невеликої переробки, використовувалися як тягачі для гармат калібрів 37 і 45 мм.На 1 січня 1941 року у військах ще залишалося 2157 танкеток Т-27, частину з яких прийняли участь в бойових діях початкового періоду Великої вітчизняної війни.
Вітаю Вас Гість | RSS
