Проектування важкого штурмового знаряддя, призначеного для підтримки своїх військ у вуличних боях і при прориві глубокоешелонованної оборони супротивника, почалося в Германії на початку травня 1942 року. Нова машина отримала індекс “Bar” (з німецького – “Ведмідь”). Як база передбачалося використовувати модифіковане шасі важкого танка Pz.Kpfw.VI “Tiger”, роботи над яким повним ходом йшли на фірмі “Alkett”.Озброїти штурмове знаряддя передбачалося 305-мм знаряддям KWK L/16, встановленим на кормі машини в броньованій рубці. Кути піднесення по вертикалі складали від 0 до +70 градусів, дальність стрільби складала 10500 метрів. Довжина “Ведмедя” досягала 8,2 метра, ширини 4,1 метра і висота 3,5 метра, товщина броні – до 80 мм на бортах і до 130 мм в лобовій частині. 12-циліндровий карбюраторний двигун Maybach HL 230 H 30 потужністю 700 к.с. повинен був забезпечити 120-тонному знаряддю швидкість 20 км/год. Проте цей проект залишився тільки на папері і не був реалізований. Восени 1942 року, коли німецькі війська вели важкі бої в Сталінграді, ідея створення важкого штурмового танка знов стала дуже актуальною. Проте до цього часу частини Вермахту мали в своєму розпорядженні тільки середній штурмовий танк (на базі Pz.Kpfw.III) – Sturminfanteriegeshutz 33B. Ця машина була спроектована фірмою “Aklett” в грудні 1941 року і озброювалася 150-мм піхотною гаубицею SIG 33, встановлений в повністю броньованій рубці. Всього було побудовано 24 подібних машини, які непогано показали себе під час боїв в Сталінграді. На основі отриманого досвіду в кінці 1942 року фірмою “Alkett” був спроектований штурмовий танк Sturmpanzer IV “Brummbar”, озброєний 150-мм знаряддям StuH43 L/12 в броньованій рубці. Літом 1943 року ці машини пройшли бойове хрещення на Курській дузі, що опинилося зовсім невдалим, – виявилось, що потужність 150-мм знаряддя не вистачає для успішного знищення навіть польових зміцнень, а броня не захищає від вогню радянської протитанкової артилерії. Тому в кінці липня 1943 року генерал-інспектор танкових військ Вермахта Г.Гудеріан запропонував спроектувати важку штурмову САУ із знаряддям крупного калібру на шасі Pz.Kpfw.VI “Tiger”. Спочатку передбачалося озброїти нову машину 210-мм гаубицею, проте вона ще не була готова. Тому “Alkett” вирішили використовувати за пропозицією інженерів фірми 380-мм реактивний бомбомет Raketenwerfer 61 фірми “Rheinmetall-Borsig”. Спочатку цей бомбомет розроблявся для озброєння підводних човнів. Проектувальники розраховували, що використання реактивного бомбомета великого калібру дозволить зберегти запас дорогих торпед на підводних човнах при атаці транспорту супротивника з надводного положення. Передбачалося, що одного-двух пострілів з бомбомета буде досить для потоплення транспорту – снаряди Raketenwefer 61 були достатньо могутніми і, в порівнянні з торпедами, відносно недорогими. Проте згодом з ряду причин від установки Raketenwefer 61 на підводні човни відмовилися. Ідея створення тяжкої штурмової САУ з могутнім озброєння сподобалася А.Гітлеру, і 5 серпня 1943 він розпорядився почати роботи по його проектуванню. Нова машина отримала позначення “Sturmmorserwagen 606/4 mit 38-cm RW 61”, але часто іменувалася як Sturmpanzer V, Tiger-Morser і Sturmtiger, причому остання назва стала найбільш популярною. “Штурмтігр” був подальшим розвиток конструкції Sturmpanzer IV “Brummbar” з тією лише різницею, що використовувалося важче шасі з могутнішим озброєнням. Перший зразок новою штурмовою САУ був виготовлений (а точніше перероблений з лінійного “Тигра”) фірмою “Alkett” осінню 1943 року. Після короткочасних випробувань і усунення виявлених недоліків, 20 жовтня прототип “Штурмтігра” продемонстрували Гітлеру і представникам командування Вермахту на полігоні Arys в Східній Пруссії. Нова машина була виготовлена на шасі звичайного Тигра” так званого “середнього” випуску (шасі номер 250043). “Штурмтігр” справив хороше враження на вище воєнне керівництво Рейху – планувалося почати серійне виробництво по 10 САУ “Штурмтігр” щомісячно. Проте з ряду причин здійснити це не вдалося. Протягом 9 місяців прототип “Штурмтігра” проходив різні випробування на полігонах. А в серпні 1944 року нова машина випробовувалася і в бойовій обстановці. 5 серпня 1944 року у Варшаві спалахнуло повстання, організоване керівництвом Армії Крайової. Спочатку повсталим супроводив успіх – їм вдалося зайняти велику частину міста. Проте німці швидко підтягли війська і зупинили повстанців. Зав'язалися важкі вуличні бої. 12 серпня 1944 року прототип “Штурмтігра” вивантажився в Пруськове, а наступного дня прибув до Варшави. Машина використовувалася для ведення вогню по позиціях повсталих у варшавських районах Старовка і Мокотов. 28 серпня, після успішного дебюту, “Штурмтігр” був повернений на завод фірми “Alkett” для технічного обслуговування і доопрацювань. Одночасно з цим почалося виробництво серійних машин. Основні роботи – переробка серійних Pz.Kpfw.VI “Tiger” і остаточна збірка “штурмттгрів” – велися на заводі “Berlin-Spandau” фірми “Alkett”, а броньові рубки поставлялися фабрикою “Brandenburger Eisenwerke”. Перший серійний “Штурмтігр” вийшов з воріт фірми “Alkett” 15 вересня 1944 року, а протягом подальших десяти днів були виготовлені ще шість нових САУ “Штурмтігр”. У січні 1945 року здали ще одну машину, після чого їх виготовлення було припинене.САУ була шасі танка Pz.Kpfw.VI(H) “Tiger”, в передній частині якого була встановлена чотирикутна броньова рубка (товщина броні - лоб 150 мм, борти і корма 80 мм, дах 40 мм). У лобовому листі рубки в кульовій установці вмонтовувався 380 мм реактивний корабельний бомбомет Raketenwerfer 61. Він міг вести вогонь фугасними і кумулятивними снарядами масою 345 кг на дальність до 5 кілометрів. Боєкомплект, що возиться, складав 15 пострілів, для завантаження боєприпасів був прямокутний люк в даху рубки і спеціальний кран-лебідка. Маса машини в бойовому положенні складала 66 т. Заряджання мортири проводилося при куті піднесення 0 градусів. Снаряд лебідкою подавався на відкидний лоток з шістьма роликами. На лотку була спеціальна планка для напряму виступів снаряда в наріз ствола. У разі неправильного положення снаряда спеціальним ключем можна було повернути снаряд і ввести його виступи в наріз ствола. Досилання снаряда з лотка проводилося вручну.Про бойову службу “Штурмтигрів” відоме небагато. Спочатку всі вони поступили в 500-й окремий важкий запасний танковий батальйон (Pz.Ersatz-Abt.500), сформований 20 жовтня 1944 року. У серпні 1944 року як мінімум одна машина використовувалася для обстрілу повсталої Варшави, де була відображена на кадрах кінохроніки. У жовтні 1944 року було сформовано три роти “Штурмтигрів” (1000-а, 1001-а і 1002-а роти штурмових мортир - Pz.Stu.Mr.Kp.), відправлені на Західний фронт. За станом на 26 березня 1945 року в частинах вермахту ще числилося 13 “Штурмтигрів”, а ще 3 машини знаходилися на складах. У травні 1945 року частинами 3-ої армії генерала А.Горбатова (Білоруський фронт) в районі річки Ельба був захоплений один “Штурмтігр”.
Вітаю Вас Гість | RSS
