Досвід використання установок САУ СУ-122 показав, що для виконання завдань супроводу і підтримки вогнем танків, піхоти і кавалерії вони володіють дуже низькою скорострільністю. Військам була потрібна установка, озброєна більш скорострільною артсистсмою. Саме по цьому, в квітні 1941 року Артилерійський комітет ГАУ Червоної Армії вислав “Уралмашзаводу” тактико-технічні вимоги на проектування нової САУ з 85-мм знаряддям. Для виконання ТТХ пропонувалося узяти за основу модернізовану СУ-122М і замість 122-мм гаубиці встановити знаряддя з балістикою 85-мм зенітної гармати зр. 1939 р. У другій половині квітня конструкторський відділ “Уралмашзавода”, очолюваний Л.І.Горлицьким, приступив до проектування машини.5 травня 1943 року ГКО встановив терміни і виконавців по створенню нових танків і САУ. Виготовлення САУ з 85-мм гарматою покладалося на “Уралмашзавод”, причому Центральне артилерійське конструкторське бюро (ЦАКБ), очолюване В.Г.Грабіним, повинне було спроектувати, а завод№9 Наркомату озброєння — виготовити знаряддя для САУ. Проте коли з ЦАКБ були отримані креслення 85-мм гармати С-31, з'ясувалося, що вона займає дуже багато місця в бойовому відділенні і не дозволяє зручно розмістити всередині машини устаткування і екіпаж, а крім того, значно збільшує масу САУ. На “Уралмаші” не тільки переконструювали люльку цього знаряддя, але і запропонували заводу №9 також розробити нову 85-мм гармату. В результаті в КБ заводу № 9, очолюваному Ф.Ф.Петровим, була спроектована гармата Д-5С-85, що значно краще відповідала умовам установки в САУ. В кінці травня 1943 року з ЦАКБ поступив ескізний проект ще одного знаряддя — С-18. Воно мало деякі переваги, оскільки в нім використовувалася люлька від серійної 76-мм танкової гармати ЗІС-5. Проте і С-18 не дуже вдало компонувалося в бойове відділення проектованої САУ. 7 червня 1943 року спеціальна змішана комісія з представників НКТП, НКВ, ГАУ і ГБТУ ухвалила рішення виготовити для порівняльних випробувань три дослідних зразка самоходів з 85-мм гарматами: СУ-85-1 з гарматою С-18-1 ЦАКБ і зміненою люлькою “Уралмашзавода”, СУ-85-11 з гарматою Д-5С-85 заводу №9, СУ-85-IV з гарматою С-18 ЦАКБ. Робота над дослідними зразками продовжувалася півтора місяці. З 20 липня 1943 року проводилися їх заводські випробування пробігом на 80 км. і стрільбою. При цьому гармата Д-5С відстрілялася в повному об'ємі — 129 пострілів, що ж до гармат С-18-1 і С-18, то вони із-за поломок спускових механізмів зробили відповідно 39 і 62 постріли. З 25 липня по 6 серпня 1943 року на Гороховецькому полігоні (АНІОП) проходили державні випробування, в ході яких з'ясувалося, що, найбільші зручності в роботі команди при стрільбі дає самохід з гарматою Д-5С-85 унаслідок короткої довжини відкоту знаряддя, зручної висоти лінії заряджання, найбільшого робочого об'єму для заряджаючого. У цього самоходу вийшов найбільший час при стрільбі на міцність, найбільший середній темп вогню, в 4 рази вище, ніж у самоходу із знаряддям С-18. Вага самоходу з гарматою С-18 на 850 кг більше, ніж САУ з гарматою Д-5С-85. Після випробування машин пробігом на 500 км. державна комісія зробила висновок, що по ходових якостях, надійності в роботі механізмів, маневреності і прохідності САУ не відрізняються від танка Т-34. За наслідками випробувань комісія рекомендувала для ухвалення на озброєння Червоної Армії самохідну установку СУ-85-Н з гарматою Д-5С, що і було оформлено ухвалою ГКО №3892 від 7 серпня 1943 року. Цією ж ухвалою передбачалося припинення серійного виробництва на “Уралмашзаводі” самоходів СУ-122 і танків Т-34. “Уралмаш” став виготовляти тільки самохідно-артилерійські установки. Виробництво СУ-85 продовжувалося на “Уралмашзаводі” з серпня 1943 по жовтень 1944 року. За цей час були випущені 2644 самохідних установки.По компоновці вузлів і агрегатів СУ-85 була аналогічна СУ-122, на базі якої вона створювалася. При цьому 73% деталей запозичувалися від танка Т-34, 7% - від СУ-122 і 20% проектувалися наново. Встановлена в рамці в лобовому листі корпусу гармата Д-5С з довжиною ствола 48,8 калібру мала початкову швидкість бронебійного снаряда 792 м/с. По бронебійності це знаряддя на 57% перевищувало гармату Ф-34 танка Т-34 і на 45% — гаубицю М-30 САУ СУ-122, що збільшувало дальність ефективної стрільби по німецьких танках в півтора рази. Боєкомплект САУ складався з 48 унітарних пострілів з осколковими сталевими гранатами О-365 і бронебійно-трасуючими снарядами БР-365 і БР-Э65К. Скорострільність гармати із закритими люками бойової рубки складала 6-7 вистр./хв. Не дивлячись на всі достоїнства СУ-85 з самого початку її серійного випуску велися роботи по посиленню її вогняної потужності. До осені 1943 року завод №9 виготовив 85-мм знаряддя Д-5С-85БМ з початковою швидкістю 900 м/с, що збільшувало пробиваємість броні на 20%. Розміри настановних частин нового знаряддя збереглися такими ж, як у Д-5С, і ніяких серйозних змін в САУ не вимагали. Потрібно відзначити, що ствол Д-5С-85МБ був на 1068 мм довше, ніж у Д-5С. На початку січня 1944 року дослідний зразок САУ пройшов заводські випробування, після чого його відправили до Гороховець на державні випробування, які він витримав, але на озброєння прийнятий не був. Крім того, осінню 1943 року проводилися проектні роботи по установці на САУ знарядь більшого калібру: 122-мм гармат А-19 і 152-мм гаубиць Д-15.СУ-85 поступали на озброєння окремих самохідно-артилерійських полків РВГК (САП) і застосовувалися для вогняного супроводу танків Т-34. Цими САУ озброювалися також самохідно-артилерійські полки, що увійшли до складу деяких винищувально-протитанкових бригад. СУ-85 була здатна боротися з німецькими танками “Тигр” і “Пантера” на дистанції 600-800 м. Бойове хрещення СУ-85 відбулося осінню 1943 року під час боїв на Лівобережній Україні і за звільнення Києва. СУ-85 брали участь в бойових діях аж до кінця війни. Крім Червоної Армії машини цього типу поступили на озброєння Війська Польського (70 шт.) і Чехословацького корпусу (2 шт.). У Польщі СУ-85 експлуатувалися до кінця 50-х років, частину з них переобладнали в БРЕМ. Серійні модифікації: СУ-85 (СУ-85-11) — по конструкції, компоновці і бронюванню ідентична СУ-122. Основна відмінність в озброєнні — замість 122-мм гаубиці встановлена 85-мм гармата з балістикою зенітної гармати 52К зр.1939 р. Змінена конструкція і розташування командирської башточки. Виготовлено 2329 одиниць. СУ-85М — СУ-85 з корпусом СУ-100. Виготовлено 315 одиниць.
Вітаю Вас Гість | RSS
