САУ “Nashorn” є подальшим розвитком ідей, закладених в САУ “Hummel”. “Hummel” був озброєний варіантом буксируваного піхотного знаряддя 150-мм sFH18, на “Nashorn” стояла спеціалізована танкова гармата 88-мм Panzerabwehrkanone-43/41. САУ випускалася серійно до кінця війни, з лютого 1943 року по березень 1945 року було побудовано 494 винищувачі танків.Польська кампанія 1939 року виявила необхідність ухвалення на озброєння Вермахту самохідної протитанкової артилерійської установки. Першою спробою створення такої бойової машини став монтаж 47-мм PAK(t) гармати на шасі застарілого танка Pz.Kpfw.I. Цій САУ разом з буксируваними знаряддями 88-мм Flak 18, 36/37 не складало особливих труднощів розібратися з британськими і французькими танками в період короткої кампанії на Заході в 1940 році. Проте в період чергового бліцкрігу прозвучали перші тривожні дзвінки: броню англійських “Матільд” не пробивала жодна німецька танкова гармата. Німцям довелося використовувати 88-мм зенітні знаряддя як протитанкові. На перших стадіях війни з Радянським Союзом вирішальну роль зіграла краща організація і бойова виручка німецької армії. Проте, перевага радянських КВ над німецькими танками стало очевидним з перших днів операції “Барбаросса”. 47-мм протитанкове знаряддя взагалі не мало жодних шансів пробити броню радянських танків. Довелося прийняти заходи, шукати швидкі, тимчасові рішення. Проте, навіть на розробку і запуск у виробництво “проміжних” зразків був потрібний термін. Конструкція протитанкових самохідних установок, що з'явилися в 1942 році базувалася на шасі застарілих танків. Знаряддя PaK-36(r) було встановлене на шасі танка Pz.Kpfw.II Ausf.D і Pz.Kpfw.38(t); гармата 75-мм PaK-40/2 – на шасі Pz.Kpfw.II і 75-мм PaK-40/3 – на шасі Pz.Kpfw.38(t) Ausf.H. Вся самохідність непогано проявила себе в боях з танками КВ і Т-34. Найбільш яскравими приклади Jagdpanzer’ов стали “Jagdpanther”, “Ferdinand” і “Hetzer”. Всі вони чудово підходили для боротьби з бронетехнікою і забезпечували хорошу захищеність екіпажа. Не дивлячись на успіхи перших винищувачів танків, що з'явилися у військах в 1942 році, фронт вимагав потенційно ефективніших машин даного класу. Самохідні установки “Hummel” і “Nashorn” (поки що виконані із звичайної конструкційної, а не броньовій сталі) були представлені Гітлеру в жовтні 1942 року. Обидві машини справили на фюрера велике враження, але пріоритет він віддав “Хуммелю”. Проте, промисловість отримала замовлення на виготовлення по сотні САУ кожного типу до травня 1943 року, до моменту завершення підготовки до операції “Цитадель”, оскільки первинний наступ в районі Курського виступу планувалося на травень 1943 року. Темп виробництва був визначений в 20 машин щомісячно але пріоритет залишався за САУ “Hummel”. Тому приклад свідоцтво, що до кінця війни промисловість Німеччини дала військам 881 самохідну установку “Хуммель” і 494 “Насхорна”. Комбінація гармати 88-мм Panzerabwehrkanone-43/41 на шасі танків Pz.Kpfw.IV представлялася тимчасовою мірою. Ствол гармати був достатньо простий у виробництві, проте казенна частина знаряддя технологічністю не відрізнялася. Гармата 88-мм Panzerabwehrkanone-43 мала горизонтально ковзаючий затвор, запозичений у 75-мм знаряддя PaK-40 і спрощений напівавтоматичний механізм заряджання, який використовувався на гарматі PaK-43. Не дивлячись на ряд недоліків, гармата Panzerabwehrkanone-43/41 була виключно могутньою зброєю: були відомі випадки знищення з нього танків Т-34 з дистанції 3500-4000 м. Серійний випуск САУ “Nashorn” почався на заводі фірми “Дойче Ейзенверке” в Теплітц-шенау в лютому 1943 року, шасі винищувачів танків поставляв завод цієї ж фірми, розташований в Дуйсбурзі. Бронелисти виготовляла фірма “Вітковіцер Бергбау унд Ейзенхюттен Геверкшафт”. Як і у випадку з САУ “Hummel” із-за браку двигунів і трансмісій 100 замовлених машин виготовити до травня 1943 року не вдалося. До кінця червня військам передали 85 винищувачів танків “Hornisse”. На відміну від САУ “Hummel”, конструкція якого постійно змінювалася в ході серійного виробництва, “Nashorn” практично не піддавався ревізіям. Украй складно відрізнити винищувач танків “Nashorn” раннього випуску від машини однієї з останніх виробничих серій. Як і “Hummel”, САУ “Nashorn” мав розташований в кормовій частині глушник, дві фари Бош, і запасні опорні катки в передній частині машини, опору транспортування для ствола гармати. Машини “Nashorn” раннього випуску оснащувалися провідними колесами від танка Pz.Kpfw IV Ausf.D. На машинах пізнього випуску ставилися провідні колеса від танка Pz.Kpfw III Ausf.J. Головним удосконаленням, упровадженим в конструкцію “Хуммеля” на початку 1944 року, стала загальна, на всю ширину машину, бронерубка радиста і механіка-водія. Такої рубки на “Nashorn” не з'являлося. На пізніх “Насхорнах” ставилася спрощена сталева опора для закріплення ствола гармати в транспортному положенні, одна, замість двох, фара Бош, не вмонтовувався глушник. Спочатку САУ іменувалася “Hornisse” (з німецького – “шершень”), але наказом від 27-го січня 1944 року найменування було змінене на “Nashorn” (з німецького – “носоріг”). Зміна назви є в деякій мірі алогічною: шершень набагато агресивніший за товстого і ледачого носорога.Бойове хрещення САУ “Nashorn/Hornisse” прийняла на Курській дузі у складі 655-го винищувального танкового полку. За час війни було сформовано шість важких винищувальних танкових полків, озброєних виключно цими самохідними знаряддями, які брали участь в боях на всіх фронтах Другої Світової війни. Кожна танкова частина мала в своєму складі від 14 до 17 САУ “Nashorn”, а кожен танковий взвод - 4-5 “Nashorn”. Але, врешті-решт, “Nashorn” і “Hornisse” були замінені у винищувальних полках на могутніші і краще броньовані Panzerjager, такі як “Jagdpanzer IV”. Самохідні знаряддя "Nashorn/Hornisse" стояли на озброєнні німецької армії до кінця війни. Не дивлячись на недоліки - відносно тонку броню і високий силует, що демаскує знаряддя, - ці машини виявилися ефективним засобом в боротьбі з танками супротивника. Екіпажі "Nashorn" часто брали перемоги над добре броньованими і озброєними танками і самохідними установками супротивника типу KB, ІС-2, ІСУ-122, СУ-152 і ІСУ-152. На Західному фронті завдання, вирішувані "Nashorn", були ще більш легкими, оскільки союзницькі танки мали слабке бронювання і приводилися в рух легко займистими авіаційними двигунами, що працюють на високооктановому бензині.
Вітаю Вас Гість | RSS
