Єдиний в світі варіант надважкого танка, втілений в металі. Розроблявся фірмою "Порше", головний конструктор - професор Фердинанд Порше. Існує дві гіпотези призначення цього танка. По першій гіпотезі - це танк прориву сильноукріпленних оборонних смуг супротивника. По другій - рухома вогняна точка при охороні і обороні командних пунктів Гітлера. Виготовлено два дослідні зразки в 1944 р.8 червня 1942 р. Ф.Порше був запрошений на зустріч з А.Гітлером і А.Шпеєром. Хтось з трьох висловив побажання спроектувати величезний танк, озброєний 128-мм навіть 150-мм гарматою. Як би там не було, але зараз цей факт розглядається як особиста ініціатива фюрера.Проти відвернення сил на реалізацію подібних задумів категорично заперечили лідери панцерваффе і німецького танкобудування Х.Гудеріан, З. фон Гайдекампф (голова комісії з удосконалення танків) і Г.Кніпкамп. Офіційно замовлення на проектні роботи не оформлялося. Незабаром про це забули. Тільки не сам Порше. Будучи головою танкової комісії (Panzerkommission), а також користуючись розташуванням А.Гітлера, йому вдалося все-таки домовитися із зацікавленими особами про будівництво своєї машини. Фірма Крупп бралася виготовити корпус, Даймлер-бенц - двигун, а Алькетт - провести загальну збірку. До речі, Порше планував встановити на танк дизель повітряного охолоджування власної конструкції, який на той час ще не встигли виготовити. Ситуацію розрядив А.Шпеєр, що умовив конструктора зупинитися на дизельному двигуні МВ517. У серпні 1943 р. приступили до збірки прототипу («Порше 205») з мотором МВ509. Постачання башти і озброєння відкладалося із-за бомбардуваня, що почастішали союзною авіацією заводів Круппа. Проте, випробування шасі з рівноцінним вантажем-баластом замість башти все ж таки провели в грудні. У травні 1944 р. танк зібрали повністю і через місяць обкатали.Другий прототип будувався з дизелем. Спроба виявилася не зовсім вдалою, оскільки виникла на випробуваннях пожежа серйозно пошкодила моторну групу, і подальші роботи припинилися на невизначений термін. При наближенні радянських військ до Куммерсдорфського полігону в квітні 1945 р. обидві машини було підірвано. Окремі вузли, наприклад заготовки башти і ходової частини, були виготовлені ще для дев'яти машин. Скориставшись ними і іншими агрегатами, що збереглися, і деталями, наші фахівці зуміли зібрати один «Маус» з озброєнням, але без відповідної «начинки». У «Маусі» вражає небачена у той час товщина броні: 200-240 мм в лобових деталях корпусу і башти. Озброєння включали дві гармати: 128-мм і праворуч від неї калібром 75 мм.Ф.Порше і тут не відмовився від електромеханічної трансмісії. Динамо-машина працювала на два тягові електромотори - поодинці на кожну гусеницю. Опрацьовувалося навіть питання подолання танком водних перешкод по дну. В цьому випадку електроенергія по кабелю повинна була передаватися від машини, що стоїть на березі. Конструктору дуже хотілося застосувати свою оригінальну підвіску з подовжніми торсіонами високої динамічної ефективності. Але виготовити її опинилося не під силу навіть провідним фірмам, і довелося задовольнятися пружинною підвіскою заводу Шкода. Ходова частина включала по 12 (на борт) подвійних катків, що блокувалися попарно, і провідне колесо заднього розташування.Втім, коли стали виразно виявлятися реальні риси майбутнього надгіганта, з'явилося офіційне завдання на розробку конкурентоздатного варіанту. Його отримала фірма «Хеншель» під позначенням Е100. 140-тонну машину повинен був пересувати двигун потужністю 800 к.с. із швидкістю 40 км/год. Озброєння - 150- і 75-мм гармат при тому ж бронюванні, що і у «Мауса». Кінець розробкам цієї машини поклав сам А.Гітлер. Звичайно, ні «Маус», ні Е100 серйозно не розглядалися як штатне озброєння панцерваффе. Їм в кращому разі відводилася роль рухомих дотів в проміжках між опорними пунктами піхоти. Через те і їх швидкості не додавалося значення.У Германії вважалося, що танки-гіганти є випробувальними стендами для відробітку конструктивних рішень майбутніх машин.
Tактико-технічні характеристики надтяжкого танка 'Maus'
Вітаю Вас Гість | RSS
