У 1940 році Грушин дістав можливість проявити себе на справжній виробничій базі серійного авіаційного заводу №135 у Харкові, куди його перевели на посаду головного конструктора ОКБ ХАЗ.
Основним завданням, поставленим перед конструктором, було створення важкого винищувача дальнього супроводу в рамках загальної програми розробки літака такого типу.
Роботи над проектом йшли досить швидко. У грудні 1940 року невиготовленому ще літаку було привласнено найменування Гр-1, тобто Грушин-перший.
На відміну від побудованого тут же важкого двомоторного винищувача ОКО-6, ІДС Грушина проектувався під два двигуни рідинного охолоджування АМ-37 конструкції А.А.Микулина потужністю по 1200 л.с. По своїй аеродинамічній схемі літак досить сильно нагадував добре відомий у той час німецький багатоцільовий винищувач Мессерсшмітт Bf .110 і мав близькі до нього габаритні розміри. Навіть зовні, особливо при вигляді в плані, обидві машини були дуже схожі. Правда, на відміну від Мессерсшмітта, Гр-1 був одномісним, а радіатори системи охолоджування двигуна розміщувалися під центропланом крила і були виконані такими, що висуваються. Вихлопні колектори двигунів були виведені на верхню поверхню крила. Кабіна льотчика була броньованою. Цікаво відзначити, що цей чинник був покладений в основу визначення чисельності екіпажа - один пілот або два. У ваговому відношенні двомісний варіант кабіни з устаткуванням для стрільця-радиста був не важчий за бронекоробку, що була зварена із сталевих листів і повністю захищала льотчика. Проте Грушин дав своїм ваговикам завдання проаналізувати і той, і інший варіант, так що у них вийшло, що повністю заброньована кабіна одномісного варіанту буде на 18 кг легше. От так і вийшов цей літак одномісним. Можливо, це рішення було декілька скороспішним, оскільки необхідність наявності другого члена екіпажа на машинах подібного класу згодом була підтверджена війною.
Слід відмітити, що озброєння ІДС було надзвичайно потужним і нітрохи не поступалося його основному супротивникові - Bf.110. У носовій частині фюзеляжу було розташовано два кулемети ШКАС, а над ними дві 20-мм гармат ШВАК. Ще два Шкаса були встановлені в залисинах крила. Всі кулемети мали боєзапас по 1250 патронів на кожен ствол. У боєкомплект гармат входило по 300 снарядів. Передбачалася ще одна нижня підфюзеляжна установка з двома 37-мм знаряддями з боєзапасом по 200 снарядів на гармату.
Під крилом літака можна було встановити чотирьох балочних утримувачів для підвіски восьми 100-кг авіабомб або чотири ракетних снаряда РС-82 або PC-132. Крім того, замість підфюзеляжного гарматного контейнера на внутрішній підвісці можна було розмістити до 500 кг бомб.
Не дивлячись на схожість, що здається, з німецьким Мессерсшміттом Bf.110, грушинський ІДС мав конструкцію в корені від нього відмінну. Лонжерони крила мали коробчатий поперечний перетин. Їх стінки і полиці були виконані із сталевих смуг, що звужувалися, зварених в замкнутий контур. Вузли роз'єму лонжеронів мали оригінальну конструкцію з поперечними гребінками.
Літак був спроектований і побудований всього за дев'ять місяців. Статичні випробування на міцність зайняли декілька днів і по ранній весні 1941 року літак був виведений на польоти. Після тривалих доведень і усунення великої кількості дрібних неполадок пригадали, що літак не проходив натурних продувань в ЦАГИ. Машину довелося розібрати і відправити до Москви. Після проведення цього етапу випробувань літак знов був транспортований на завод №135 для усунення зауважень. Наближалася дата першого польоту... Але тут почалася війна. При спробі евакуації заводу на схід на шляху з Харкова ешелон потрапив під бомбардування. Літак при цьому був сильно пошкоджений, а вся проектна документація згоріла. Природно роботи над літаком більше не поновлювалися. Сам П.Д. Грушин був направлений на роботу на завод №21, де посідав посаду головного інженера, а потім і заступника головного конструктора С.А. Лавочкіна. Після війни він працював над створенням зенітних ракет і згодом був удостоєний звання дважди Героя Соціалістичної праці.
Tактико-технічні характеристики Гр-1
Розмах крила:
16,80 м;
Довжина:
11,60 м;
Висота:
3,88 м;
Площа крила:
42,00 м2;
Маса:
порожнього літака:
5420 кг;
злітна:
7650 кг;
Тип двигуна:
2 ПД АМ-37;
Тяга:
2 х 1250 кгс;
Максимальна швидкість:
біля землі:
448 км/год;
на висоті:
650 км/год;
Практична дальність:
1380 км;
Практичний потолок:
11700 м;
Екіпаж:
1 чол;
Озброєння:
2x20-мм гармат ШВАК;
4x7.62-мм кулемета ШКАС;
до 1300 кг бомб;
Вітаю Вас Гість | RSS
