Світовий конфлікт, що наближався, змусив традиційно консервативних керівників технічної служби американської морської авіації прийняти заходи до оновлення парку літаків - і особливо, палубних. Оскільки йшлося про винищувачі, вже в січні 1938 року почалися випробування дослідного літака, розробленого фірмою ''Брюстер'', - X2A-1, майбутнього ''Буффало''. Це був перший моноплан серед палубних винищувачів американського флоту. Його суперник, Грумман XF4F2, був готовий місяцем раніше, але надходження майбутнього ''Уайлдкэта'' на палуби авіаносців поки затримувалося. Обидва літаки, хоч і були прогресивними в порівнянні із старими біпланами, все ж таки з конструктивної точки зору були далекі від досконалості. Крім того, фірми-розробники обох машин були зацікавлені в експортних постачаннях, і це робило вплив на терміни надходження нових літаків; поява нових винищувачів на флоті була, таким чином, справою майбутнього.У 1938 р. командування ВМФ вирішило, що надалі купуватиме у авіабудівних фірм тільки ті літаки, які по своїх льотних і бойових якостях відповідали б вимогам, що пред'являються до кращих сухопутних машин. Це означало, що при помірному навантаженні на крило, прийнятному для ''роботи'' з палуби, машина повинна була володіти неабияким запасом потужності двигуна; і разом з тим, озброєння цих машин повинне було досягати рівня сухопутних літаків.Розглянувши цілий ряд проектів, керівництво ВМФ в 1938 році замовило три прототипи у різних виробників. У всіх трьох випадках, йшлося про літаки, які були ''першими'' в тому або іншому сенсі, - тобто, не мали суперників в рамках американських ВВС. Так, винищувач Грумман XF5F-1 ''Скайрокет'' (1940) був першим двомоторним одномісним літаком. В ході випробувань виявилося безліч недоліків, і в 1941 р. проект закрили. Фірма ''Воут'' представила винищувач XF4U-1 ''Корсар''; новизна цієї машини була обумовлена новим дворядним зіркоподібним двигуном XR-2800-4 ''Дабл Уосп'' - згодом він став одним з найбільш вдалих зіркоподібних поршневих авіадвигунів і набув найширшого поширення. Прототип ''Корсара'', що літав з травня 1940 року, легко став переможцем конкурсу.Нарешті, першість прототипу XFL-1 ''Аэробоніта'' фірми ''Белл'' полягала в тому, що за 25 років існування армійської авіації США це був перший літак - винищувач з V-образним двигуном рідинного охолоджування. Вибір цього типу силової установки був неминучий, оскільки він визначався нестандартною компоновкою планера. Двигун встановлювався за кабіною, в центрі тяжіння літака. Іншими словами, XFL-1 '' Аеробоніта'' був нічим іншим, як адаптацією проекту армійського винищувача ХР-39 ''Аерокобра'', замовленого у той час пробною серією для армійської авіації. Із-за своєї швидкості в 627 км/год, прототип, за американськими мірками, відносився до надшвидкісних літаків, що привело до природного бажання використовувати його у ВМФ. Не дивлячись на те, що від прототипів ХР-39 до серійної ''Аерокобри'' було ще дуже далеко, фірма ''Белл'' не роздумуючи, узялася за розробку палубної модифікації.XFL-1, запущений в збірку 8 грудня 1938 року, всіма зовнішніми ознаками нагадував ''Аерокобру''. У фюзеляжі, в центрі тяжіння, стояв V -подібний 12-циліндровий двигун Аллісон XV-1710-6 із злітною потужністю 1150 к.с. і номінальною 1000 к.с. на висоті 3050 м. Двигун з'єднувався з повітряним гвинтом за допомогою довгого валу. Над валом, в носовій частині фюзеляжу було місце для монтажу зброї, вогонь з якого повинен був вестися через порожнистий вал гвинта. Передбачалося використовувати гармату М-4 калібру 37 мм, або кулемет Кольт-Браунінг 12,7 мм. Два таких кулемета повинні були вмонтовуватися над цим озброєнням і вести вогонь синхронно з обертанням гвинта. Прототип, правда, літав без озброєння. В той час, як у ''Аерокобри'' радіатор розміщувався у фюзеляжі під двигуном, з воздухозаборниками в кореневих частинах крила, ''Аеробоніта'' мала два роздільні радіатори під крилом, поблизу фюзеляжу. Каркас планера зазнав зміни, оскільки було необхідно переробити конструкцію з розрахунку на вищі навантаження при експлуатації з палуби.Керівництво ВМФ віднеслося з відомою часткою настороженості до літака з двигуном рідинного охолоджування; а від триколісної схеми шасі, характерної для ''Аерокобри'' вони відмовилися геть. Конструктори обох машин, Вудс і Пойер, вимушені були поступитися і спроектувати класичне шасі з хвостовою опорою; а також хвостовий гак, який розташовувався трохи попереду миличного колеса, що забиралося.XFL-1 вперше злетів 13 травня 1940 року, із значним запізненням, пов'язаним з вибором відповідного двигуна з боку керівництва ВМФ. З самого початку випробувань виникли труднощі з двигуном, а потім і з шасі. Це привело до того, що фірма - розробник в грудні 1941 року повинна була забрати прототип і провести на нім значні удосконалення. Але на той час стало ясно, що ''Корсар'' за всіма показниками знаходиться на голову вище своїх конкурентів, тому роботи над ''Аеробонітой'' більше не поновлювалися.
Вітаю Вас Гість | RSS
