Військова техніка та зброя
Неділя, 19.05.2024, 01.12.41
Вітаю Вас Гість | RSSГоловна | Реєстрація | Вхід
Меню сайту
Категорії розділу
Артилерія [102]
Авіація [164]
Бронетехніка [96]
Стрілкова зброя [47]
Транспорт [67]
Флот [15]
Нагороди [9]
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 206
Статистика
Рейтинг лучших сайтов РУнета МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов Top-uCoz
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Головна » Статті » Транспорт

Tрактор "Сталінець" С-65

Гусеничний трактор С-60 з карбюраторним двигуном у виробництві змінив дизельний трактор С-65. «1. Двигун і трактор в цілому працездатні і надійні в тривалій експлуатації. 2. По своїй економічності дизель М-17 не поступається кращим закордонним зразкам. 3. При випробуванні не виявлено таких дефектів, які могли б служити підставою для затримки підготовки масового виробництва представлених на випробування моделей, що велася». Ці рядки з акту випробувань трьох експериментальних радянських тракторів «Сталинец»-65 з дизелем М-17, підписаного представниками НАТІ, Наркомзема і Челябінського тракторного заводу, означали, що величезна робота, виконана конструкторами, технологами, дослідниками, завершилася успішно. Сприятливий результат випробувань, що проводилися з 1 серпня по 23 листопада 1936 року в Жердевській МТС Воронежськії області, дозволив Радянському Союзу першому в світі приступити до масового виробництва дизельних тракторів. Переваги дизеля очевидні — він працює на більшдешевому паливі, має вищий к.п.д. і ряд інших достоїнств. Оранка 1 га подібною машиною значно дешевше, ніж трактором з двигуном що працює на лігроїні. Але щоб отримати ці вигоди, потрібно було вирішити ряд важких питань. По-перше, дизель із-за високого ступеня стиснення завжди виявляється важчим за карбюраторний двигун. По-друге, великих зусиль вимагає розробка надійної паливної апаратури, яка повинна виготовлятися справді з ювелірною точністю. Адже кожен цикл за 0,002-0,005 з під тиском близько 100 атм в циліндр уприскується від 0,1 до 0,3 г палива. Щоб зробити це, зазор, що утворюється голкою-розпилювачем, повинен бути від 60 до 90 мк, а точність її виготовлення скласти долі мікрона. Вперше швидкохідний транспортний дизель демонструвався фірмами «Даймлер-бенц» і «МАН» в 1924 році на Берлінській і Амстердамській автомобільних виставках. У 1930 році дизелями починають займатися в Англії, США і деяких інших країнах. Успішний розвиток подій за рубежом знаходить відгук і в Радянському Союзі. По доповіді Союзнафти 15 жовтня 1930 року виходить ухвала ЦК ВКП(б) про впровадження дизелів в автотракторний парк країни. В цей же час Раднарком СРСР доручає Наркомтяжпрому організувати міжнародний конкурс — випробування дизелів. Випробування під головуванням відомого радянського двигателіста професора Н. Бріллінга, проходили з 10 липня по 20 вересня 1934 року на полях учбовий-дослідного радгоспу №2 при станції Верблюд, в 60 км. від Ростова. У змаганнях брало участь 17 тракторних двигунів з Англії, Угорщини, Німеччини, СРСР, США і Швеції. Досвід, що черпнув радянськими фахівцями в цьому конкурсі, дозволив підвести межу під роздумами, пошуками і експериментуванням і намітити конкретні терміни організації у нас промислового виробництва дизелів. В кінці січня 1935 року, виступаючи на VII Всесоюзному з'їзді Рад, Г. Ордженикідзе говорив про необхідність в найкоротший строк перевести трактори ЧТЗ на дизелі. На початку квітня на ЧТЗ відбулася технічна нарада, що утворила дизельну комісію. Роботу намічалося вести в двох напрямах: конструювання дизеля і підготовка заводу до реконструкції. Власне, проектування двигуна почалося вже в лютому, конструкторів ЧТ3 очолював В. Ломоносов, НАТІ — А. Лебедєв. Група працівників ЧТЗ — Е. Гуревич, До. Мітревич, М. Храпков та інші виїжджають в цей час до Америки для замовлення устаткування і переговорів з фірмою «Катерпіллер» про технічну співпрацю. Устаткування вони замовили, а ось переговори з президентом фірми Хайкоком закінчилися безрезультатно. Плановане в СРСР виробництво дизельних тракторів у декілька разів перевищувало випуск «Катерпіллерів», і це, звичайно, дуже турбувало Хайкока. Він вважав, що радянські фахівці врешті-решт і самі налагодять випуск дизелів, але витратять незрівнянно більше засобів і часу, чим при технічному сприянні «Катерпіллера». А це важливе для фірми, що поставляє велику частину своєї продукції за рубіж і побоюється конкуренциі. На початку 1935 року на основі 2 дослідних зразків конструкторської групи ЧТЗ і НАТІ був створений дизель-мотор М-75, а в квітні цього ж року почало роботу спеціальне виробництво, очолюване найдосвідченішим інженером Елізаром Гуревичем. У Челябінську до початку травня у виробництво почали поступати перші креслення. Вже до 15 липня дизель-мотор М-17 потужністю 47,8 квт, що з'явився «нащадком» моторів М-13 і М-75, був зібраний, до 1 серпня він пройшов попередні випробування, а 14 серпня дослідний зразок дизельного трактора С-65 з новим мотором зробив перший 15-кілометровий пробіг на майданчику заводу. Окрім дизпалива, М-17 працював на суміші автолу з гасом, легко заводився в 30-ти градусні морози від пускового бензинового 20-ти сильного двигуна, що мав ручний і автомобільний електростартери.

Одночасно з прокручуванням дизеля прогрівалися його система охолоджування і всмоктуючий тракт. Трьохшвидкісна коробка передач забезпечила швидкість до 7 км/год. Одна з вимог, пред'явлених при розробці М-17, полягало в тому, щоб його установка на С-60 не викликала б великих переробок трактора. Конструктори дизеля успішно справилися з цим завданням. Безпосередньо до трактора вони внесли мінімальні зміни. Оскільки дизель давав 850 об/хв, а лігроїновий двигун — 650 об/хв, то, щоб зберегти швидкість руху, вони збільшили передавальне відношення в кінцевій парі коробки швидкостей. Для якнайкращого розподілу ваги трактора по опорній поверхні в гусеницю додали одну ланку, паливний бак розмістили за двигуном. Небагато ширше став радіатор. Зверху двигун закрили капотом, а збоку зробили знімні стінки. Випробування виявили і деякі слабкі місця дизеля — коксування поршневих кілець, розтріскування і виплавлення бабіту, недостатню потужність пускового двигуна. На його доопрацювання витратили декілька місяців, і в січні 1937 року М-17 представляється на затвердження НКТП. У березні з конвейєра зійшли останні трактори С-60 з лігроїновими двигунами, майже два місяці він бездіяв, а 20 червня в 3 ч 15 хв ожив знов — з нього зійшов перший дизельний трактор С-65. То, чого так боявся містер Хайкок, відбулося в лютому 1938 року — перша партія С-65 в кількості 60 штук була відправлена на експорт. А світове визнання до С-65 прийшло ще до того, як він був поставлений на масове виробництво. У травні 1937 року в Парижі відкрилася міжнародна виставка «Мистецтво і техніка сучасного життя». Серед експонатів радянського розділу був і зібраний на дослідному заводі С-65. Він удостоївся вищої нагороди виставки — «Гран-прі». З трактора С-65 почалася дизелізація тракторного парку країни. Успіх, що прийшов до радянських конструкторів в 1937 році, дозволив нашій країні через 20 років першою в світі перевести на дизель всю тракторну промисловість. Також відзначимо ще одну версію «Сталінців» — газогенераторну. У травні 1936 року в Челябінську організовується експериментальне конструкторське бюро по газогенераторних тракторах на чолі з В. Маміним — сином відомого винахідника. У 1936 року бюро упровадило у виробництво газогенератор Декаленкова — Д-8, пристосувавши його до трактора С-60, всього їх було випущено 264 штуки. Коли С-60 зняли з виробництва, то на С-65 встановили більш довершений генератор НАТІ Г-25, який в порівнянні з Д-8 давав краще очищений і охолоджений газ. За рахунок підвищеної якості газу двигун розвивав велику потужність. Крім того, генератор НАТІ міг працювати на вологіших цурках. Всього з воріт ЧТЗ вийшло 7365 газогенераторних тракторів СГ-65. Після війни газогенераторобудівництво зійшло нанівець. Трактори з химерними башточками стали швидко зникати, проте вони дозволили заощадити немало рідкого палива в найважчий для країни час. Основне призначення тракторів С-60 і С-65 було: робота з причіпними с/х машинами, в т.ч. з приводом від валу відбору потужності, а також для приводу стаціонарних машин. Проте, з початком ВВВ і важких втрат першого періоду, більшість тракторів були вилучені з с/х. У Червоній Армії трактори використовувались для буксирування знарядь великої потужності, зокрема на фотографіях, що дійшли до нас, дуже часто можна зустріти «Сталінці» з 152-мм знаряддями МЛ-20. Велика кількість тракторів дісталася і німцям, як трофеї, які використовували їх для буксировки знарядь середніх і крупних калібрів.




Тактико-технічні характеристики трактора "Сталінець" С-65
маса:
 11200 кг; 
Екіпаж:
 2 чол; 
Довжина:
 4,086 м; 
Ширина:
 2,416 м; 
Висота:
 2,803 м; 
потужність двигуна:
 65 к.с.; 
Колесна формула:
 -; 
Кількість передач:
 3; 
швидкість:
 7 км/год; 
запас ходу:
 - км; 
витрата палива 100 км:
 - л; 





Категорія: Транспорт | Додав: Alexc_1984 (05.06.2010)
Переглядів: 1864 | Теги: транспорт, СССР | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Пошук

Друзі сайту

free counters
IP
Copyright MyCorp © 2024