Ця 10-ствольна пускова установка була першим зразком самохідної установки німецької армії. Вона була розроблена в значній мірі з урахуванням успішного застосування радянських бойових машин БМ-13 і БМ-8-24. Як база був використаний напівгусеничний бронетранспортер фірми «Опель» SdKfz 4. Установка має блок з 10 стволів калібру 158,5 мм, змонтований на броньованому даху десантного відділення бронетранспортера. За допомогою підйомного механізму блок стволів може повертатися у вертикальній площині в діапазоні кутів від — 12 до 80° . Поворотний механізм забезпечує кути горизонтального обстрілу в межах 270°. Стрільба з самохідної установки велася 158,5-мм турбореактивними уламково-фугасними і димовими мінами вагою 34,15 і 34,48 кг відповідно. Для управління вогнем використовувалися приціл і стереоскопічний далекомір. Додаткове озброєння установки складалося з 7,92-мм зенітного кулемета MG 34 або MG 42 з боєкомплектом 2000 патронів. Установка мала також радіостанцію. У похідному положенні розрахунок установки розміщувався в десантному відділенні. Тут же перевозився боєкомплект установки в кількості 10 реактивних мін. Додатковий запас мін знаходився в спеціально створеному віділі цієї установки транспортері боєприпасів, що був модифікованим напівгусеничним бронетранспортером SdKfz 4. Завдяки напівгусеничній ходовій частині установка володіла досить високою прохідністю і маневреністю. Після виконання залпу установки повинні були негайно покидати вогняні позиції з тим, щоб не потрапити під удар артилерії і авіації супротивника. Товщина броньового захисту установки складала 8 — 10 мм, завдяки чому розрахунок був захищений від вогню стрілецької зброї і осколків снарядів. Запас ходу самохідної установки дорівнював 130 км. Істотним недоліком установки була висока вартість напівгусеничного бронетранспортера, на базі якого вона була створена. В основному з цієї причини було випущено всього біля 300 таких установок і 289 транспортерів боєприпасів до них. Окрім 10-ствольних 150-мм самохідних пускових установок на базі напівгусеничного бронетранспортера випускалися також 10-ствольні 210-мм установки, що відрізняються тільки тим, що на них був встановлений блок стволів калібру 210 мм. Роти 150- і 210-мм пускових установок (8 бойових машин і 10 транспортерів боєприпасів) входили до складу деяких дивізіонів бригад реактивної артилерії вермахту і військ СС.
Тактико-технічні характеристики РСЗО 150-mm Maultier
Вітаю Вас Гість | RSS
