На початку війни на озброєнні деяких артилерійських батарей стояли застарілі 76,2-мм гармат зр. 1902 р., що дісталися, в спадок від царської армії.
Ця гармата, була розроблена в 1902 р. конструкторами Путіловського заводу Л.А. Бішляком, К.М. Соколовським і К.И. Ліпніцкім і була одним з кращих знарядь свого часу. Її конструкція вже включала всі елементи сучасних скорострільних знарядь — лафет з пристроями противідкотів, механізми наведення, двотактний поршневий затвор, що відкривається одним рухом руки, унітарний патрон, приціл дугового типу з кутоміром і бічним рівнем, за допомогою якого можна було вести стрільбу не тільки прямим наведенням по видимих цілях, але і із закритих вогняних позицій по невидимих цілях.
З тих, що були в Червоній Армії до 1928 р. приблизно 2500 знарядь ці гармати складали велику частину. У 1930 р. в цілях підвищення бойових якостей 76,2-мм гармат зр. 1902 р. була проведена їх модернізація. Перш за все за рахунок подовження ствола з 30 до 40 калібрів і збільшень кута піднесення з 17 до 37 градусів вдалося підвищити найбільшу дальність стрільби з 8500 до 13 290 м.
Для забезпечення безперешкодного руху казенної частини ствола при великих кутах піднесення в середній частині однобрусного лафета було зроблено вікно. У лафет гармати був також введений врівноважуючий механізм. Підвищення ефективності стрільби із закритих позицій було досягнуте установкою на гарматі нового панорамного прицілу.
Стрільба з гармати велася в основному унітарними патронами з осколковими гранатами і картеччю, розробленими ще до першої світової війни. У 30-і роки в боєкомплект гармати був введений також унітарний патрон з бронебійним снарядом, що дозволило використовувати гармату також і в цілях протитанкової оборони. Бронебійний снаряд вагою 6,3 кг з початковою швидкістю 662 м/с при куті зустрічі 60 градусів на дальності 500 м пробивав броню завтовшки 56 мм, а на дальності 1000 м — 49 мм. Дальність прямого пострілу знаряддя при висоті цілі 2 м складала 820 м. Проведена модернізація знаряддя поліпшила його бойові характеристики, проте не усунула такі істотні недоліки, як малий кут горизонтального обстрілу (всього 5°), обумовлений наявністю однобрусного лафета, і виключно малу через відсутність підресорювання допустиму швидкість транспортування (6-7 км/год). Названі недоліки шляхом модернізації усунути було неможливо, тому аж до початку Великої Вітчизняної війни радянські конструктори напружено трудилися над створенням гідної заміни цієї гармати.
Тактико-технічні характеристики 76,2-мм див.гармати 1902/30