ІП-201 - модифікація швидкісного винищувача И-200 з двома 23-мм гарматами ПТБ-23. Літак ІП-201 був подальшим розвитком винищувача И-200 у бік збільшення вогняної потужності без істотних змін в конструкції прототипу. Його озброєння повинне було складатися з двох гармат МП-3 (ПТБ-23) калібру 23 мм (магазини по 60 патронів) і двох кулеметів ШКАС калібру 7,62 мм (боєзапас по 750 патронів). Кулеметом БС довелося пожертвувати на користь установки фюзеляжного бака збільшеної місткості (195 л.) з метою збільшення дальності польоту. Гармати МП-3 конструкції Я.Г. Таубіна і М.Н. Бабуріна (ОКБ-16 НКВ) встановлювали в обтічниках під кожною консоллю крила на спеціальних металевих лафетах в районі 1-ої і 4-ою нервюр між головним лонжероном і переднім стрінгером. У перевантажувальному варіанті ІП-201 міг брати дві 100-кг бомб. За попередніми розрахунками його максимальна швидкість по відношенню до И-200 повинна була зменшитися на 10-15 км/год і скласти 635 км/год. Проте двигун АМ-37 дозволяв зберегти її на рівні 650 км/год.Для перевірки кріплення гармати і її роботи під крилом И-200 був зроблений макет, що діяв, і 16 червня 1940 р. проведений відстріл в тирі заводу (випущено 108 снарядів). 27 липня 1940 р. постійна комісія НКАП з розгляду ініціативних проектів і пропозицій по літаках, яку очолював Б.Н.Юр’єв, схвалила ескізний проект гарматного винищувача ІП-201 і визнала його споруду доцільної. При цьому було відмічено, що максимальна швидкість літака декілька завищена і реально слід було чекати 615 км/год. Проте НДІ ВВС в своєму висновку за ескізним проектом ІП-201, затвердженому 14 серпня, відзначив, що пред'явлена схема озброєння є неприйнятною із-за недостатньої скорострільності гармат МП-3 (300 вистр./хв.). У зв'язку з чим було запропоновано на підставі прийнятої Начальником ВВС НО системи озброєння існуючих літаків замість гармат МП-3 розробити установку на літаку И-200 двох кулеметів БС з боєзапасом по 300 патронів.Проте, споруда літака ІП-201 почалася в кінці вересня 1940 р. на базі дослідного екземпляра винищувача И-200 №03, який після держвипробувань прибув з НДІ ВВС на завод №1 для доведення і усунення виявлених дефектів.12 жовтня 1940 р. НКАП видав замовлення НКВ на проведення дослідних робіт по вивченню можливості установки 23-мм гармати МП-3 на И-200 замість кулеметів ШКАС. Для цього ОКБ-16 був поданий повнорозмірний макет винищувача, зважаючи на неготовність дослідного зразка літака.Проведеними дослідженнями було встановлено, що нову гармату можна було встановити замість двох кулеметів ШКАС тільки з умовою значних змін в її конструкції, що у свою чергу могло позначитися на її працездатності. Для цього необхідно було змінити компенсаційний механізм, механізм подачі патронів і механізм перезарядки. Крім того, наданий в розпорядження ОКБ-16 синхронізатор не дозволяв сподіватися на його надійну роботу з новою гарматою.Проте Я.Г.Таубін був готовий розробити спеціальну конструкцію гармати для установки її в надмоторній частині винищувача ІП-201, але розрахунки показали, що для її нормальної роботи необхідно значно підсилити конструкцію літака. Установка гармати в крилі не представляла особливих труднощів і могла бути здійснена без змін її конструкції. Потрібно було тільки підсилити набір крила, не розрахованого на великі сили віддачі. 28 жовтня 1940 р. макет літака зі встановленою в його лівому крилі гарматою передали НКАП разом із звітом про проведені дослідження.Незабаром ОКБ-16 довело скорострільність гармати до 600 вистр./хв. (гармата отримала назву МП-6) і військові виявили до неї цікавість. Після випробувань Ухвалою До при СНК СРСР №423 від 16 листопада 1940 р. гармату прийняли на озброєння. У зв'язку з цим 23 листопада 1940 р. НКАП і ВВС сумісним наказом №657/0293 зобов'язали Головних конструкторів Мікояна, Лавочкіна, Іллюшина і Сухого забезпечити в двомісячний термін розробку і виготовлення стандартних установок під гармату МП-6 і кулемет АП-12,7 конструкції Таубіна і Бабуріна. Колективу, очолюваному А.І.Мікояном, належало розробити фюзеляжну і крилову установки для гармати і кулемета, а також установку гармати в моторі.Тим часом роботи на И-200 №03 підходили до завершення. На нім встановили нові консолі крила, допрацьовані під розміщення гармат МП-6, а Шкаси замінили кулеметами АП-12,7. Проте передати літак на випробування озброєння в НІПАВ своєчасно не вдалося унаслідок деформації консолей, що виявилася після установки гармат, змінила поперечне V крила. Крім того, затримку в переобладнанні викликала участь літака разом з И-200 №01 і И-200 №02 у повітряному параді 7 листопада над Червоною площею, після закінчення якого роботи по переобладнанню И-200 №03 поновилися, завершившись до кінця листопада. 1 грудня 1940 р. пілот В.Н.Гурський виконав перший пробний політ, під час якого відбулася зупинка двигуна унаслідок вироблення пального з фюзеляжного бака. Льотчик зробив вимушену посадку, під час якої літак потерпів аварію і був відправлений до ремонту. Ремонт И-200 №03 тривав до лютого 1941 р. У березні були проведені попередні заводські випробування, проте роботи незабаром припинилися. Гармата МП-6 і кулемет АП-12,7 так і не поступили на озброєння ВВС у зв'язку з тим, що в травні 1941 р. Я.Г.Таубіна і М.Н.Бабуріна репресували, а роботи скрутили.
Вітаю Вас Гість | RSS
