Серія ЛіттоpіоІсторія лінкорів типу «Літтоpіо» починається в 1934. Ці кораблі повинні були стати італійською відповіддю на будівництво двох французьких лінкорів – Дюнкерк і Страсбург. З погляду Муссоліні, Середземне море повинне було в найближчому майбутньому стати для Італії «внутрішнім морем», а тому будь-яку загрозу своїм планам необхідно було усунути. Кораблі, що знов будуються, перевершували французькі швидкістю і озброєнням, а якщо і відповідали по озброєнню англійським лінкорам, то перевершували їх в швидкості.Проектні роботи очолював головний конструктор флоту адмірал Умберто Пуглієсе. З 1932 по 1934 рік велися інтенсивні дослідницькі і конструкторські роботи, поки не були готові проект прототипів.Виходячи з можливостей національної промисловості як головний калібр вибрали не дозволені 406-мм, а зупинилися на 381-мм знаряддях. Менший калібр італійці спробували компенсувати більшою початковою швидкістю снаряда, проте за це довелося заплатити швидким розпалом ствола і, як наслідок, зниженням точності стрільби. Цікавою особливістю кораблів типу «Літтоpіо» стало незвичайно високе розташування кормової башти в спробі уберегти катапульту, що знаходилася на квартердеці, від дії порохових газів при ретирадному вогні.Бронювання, що традиційно вважається слабким місцем італійських кораблів, на «Літтоpіо» було надзвичайно могутнім. Пояс по ватерлінії заввишки 3,8 м (1,5 м під водою в повному вантажу) мав нахил назовні 11° і складався із зовнішнього 70-мм шару і розміщеного від нього на 0,25 м головного — з 280-мм плит. Далі углиб корпусу через 1,4 м йшла 36-мм головна броньова перегородка, встановлена під тим же кутом, що і пояс. Нарешті, ще ближче до діаметральної площини знаходилася остання перешкода — 25-мм друга броньова перегородка, але що вже має нахил до середини корпусу. Сумарний горизонтальний захист, таким чином, складав 409 мм. Борт вище за пояс також бронювався. Надзвичайно товстою виконувалася броньова палуба — до 162 мм над льохами і 100 мм над ЕУ.Протиторпедний захист був дуже схожий на застосовану на модернізованих лінкорах, але була ширше і мала елементи і зв'язки більшої товщини. Горизонтальної броньової 40-мм палуби, що примикає одним кінцем до нижньої кромки броньового поясу, на деякому видаленні загиналася по великому радіусу вниз і переходила у вертикальної 40-мм перегородки, що упирається в подвійне дно. Усередині утвореного цією перегородкою і зовнішнім бортом простору уздовж корпусу тягнулася труба діаметром близько 3,8 м з товщиною стінок 6 мм. При заповненому водою або паливом відсіку і порожній трубі, що залишається, остання при попаданні в борт торпеди грала роль руйнованого поглинача енергії вибуху.При вельми могутньому бронюванні кораблі типу «Літтоpіо» виявилися одними з самих швидкохідних лінкорів в світі, явно поступаючись лише останнім американським.Завершені, в основному в 1940 році, лінкори типу «Літтоpіо» стали першими італійськими лінкорами, введеними в лад після Першої Світової війни.Віттоpіо Венето 1940/1948За час Другої Світової війни «Віттоpио Венето» неодноразово був серйозно пошкоджений.У березні 1941 року під час бою у Мис Матапан в нього потрапила торпеда. Лінкор прийняв тисячі тонн води, але зумів піти від переслідування.Після ремонту «Віттоpіо Венето» знову торпедувався, цього разу підводним човном «Ердж». Нарешті, в 1943 році, коли «Віттоpіо Венето» прямував на Мальту, щоб здатися союзникам, в нього потрапила німецька плануюча бомба. Після приєднання Італії до антигітлерівської коаліції лінкор був залишений у Суецького каналу. Він був списаний в 1948 році і розібраний в 1955 році.Літтоpіо 1940/194812 листопада 1940 року «Літтоpіо» був пошкоджений трьома торпедами під час нальоту на Торонто.У червні 1942 року, при атаці на мальтійський конвой, «Літтоpіо» ще раз торпедувався англійським літаком. У 1943 році його перейменували в «Італію». Після капітуляції Італії, рухаючись на Мальту, лінкор був пошкоджений німецькою радіоуправляємою бомбою. До лютого 1946 року він був інтернований в Єгипті на Великому Гіркому озері Суецького каналу, а в 1948 році списаний, але розібраний на метал тільки в 1960 році.Рома 1940/1943«Рома» був спущений на воду 09.06.1940 року, а в лад увійшов 14.06.1942 року. Але корабель все ще не був повністю закінчений і на нім продовжувалися роботи, хід яких гальмувала війна і нальоти супротивника. У серпні корабель був перебазований в Тарент, де був приписаний 9-у дивізіону і початі інтенсивні тренування екіпажа, в основному в стрільбі. 12 листопада «Рома» перейшов до Неаполя, і далі в Ля Спеція, щоб сховатися від нальотів союзників. Але це не допомогло і 5 червня 1943 року «Рома» отримує два попадання 900-кг бомбами. Перша потрапила в ніс, друга розірвалася біля лівого борту. У корпус потрапило 2300 тонн води. 19 днів опісля, в ніч з 23 на 24 червня корабель отримує ще два попадання, цього разу в корму. Одне з них припало на кормову башту головного калібру, що зажадало відвести корабель для ремонту до Генуї.25 липня 1943 року фашистський уряд зміщується, а Муссоліні посаджений під арешт. Його наступник, маршал Бадогліо починає сепаратні переговори з союзниками внаслідок чого 3 вересня полягає перемир'я. При цьому договір виявляється настільки таємним, що про нього нічого невідомо командуванню італійським флотом, яке продовжує будувати плани «останньої великої операції» проти союзників, що висаджуються. У ній повинні взяти участь відремонтовані лінкори «Рома», Віттоpіо Венето і "Italia” (він же Літтоpіо, перейменований після падіння режиму Муссоліні. У плани ж верхівки знов створеного уряду входило здати лінкори союзникам. Так або інакше, 8 вересня кораблі почали завантажуватися паливом. Команди вважали, що йде підготовка до операції проти американців, і лише увечері того ж дня командувач флотом адмірал Бергаміні оголосив, що ескадра повинна була відплисти з Ля Спеція на Мальту, забравши по дорозі з острова Маддалена короля і уряд.Кораблі вийшли з бухти 9 вересня за декілька годин до того, як місто зайняли німці. Три лінкори, що йдуть за крейсерами і охороняються есмінцями приблизно до 15 годин опинилися в районі протоки між Сардінією і корсікою і вимушені були повернути назад, оскільки острів вже був зайнятий німцями, а замість короля і уряду з'явилися німецькі літаки.Це були Do-217K, з ескадри KG-100, розміщеної на півдні Франції, які були озброєні новими керованими бомбами FRITZ-X. Повна маса бомби складала 1570 кг, а її основою була стандартна протитанкова бомба PC-1400, тому часто можна зустріти позначення FX-1400 або PC-1400X. Головна проблема при її наведенні полягала в тому, що літак, з якого здійснювалося управління, повинен був увійти до зони ППО корабля і після скидання бомби зберігати швидкість і напрям польоту. Втім, німцям це часто вдавалося – перші успішні результати застосування цих бомб вони отримали при висадці американців на Сицилії.9 вересня 1943 року перші бомбардувальники почали атаку ескадри в 15:37. У 15:42 перша бомба потрапляє в «Рома» в простір між двома башточками 90 мм гармат по правому борту, пробиває палубу і розривається всередині. Частина машин зупиняється, швидкість падає до 16 вузлів. У 16:02 друга бомба потрапляє в лівий борт, між командним постом і другою баштою 381 мм. Вона пробиває палубу і вибухає в машинному відділенні, приводячи до вибуху боєприпасів під другою баштою. Башта вагою 1600 тонн злітає в повітря, клуби вогню і диму піднімаються на висоту до 500 м. Корабель перевертається вверх дном і в 16:11 йде на дно. Разом з кораблем загинули 1352 людини, включаючи командувача флотом адмірала Бергаміні і командира корабля коммандера Адоне дель Сіма. Врятуватися вдалося 622 морякам. Кораблі, що залишилися, були удачливіші, тільки Літтоpіо отримав попадання керованою бомбою, але зумів дійти до Мальти.Імпеpо 1940/1947Спроби добудови відбувалися в Бріндізі, Венеції, Трієсті. Після капітуляції Італії захоплений німцями, використовувався для випробування бронебійних бомб. Залишки розібрані у Венеції в 47 році.
Вітаю Вас Гість | RSS
